(navigation image)
Home American Libraries | Canadian Libraries | Universal Library | Community Texts | Project Gutenberg | Children's Library | Biodiversity Heritage Library | Additional Collections
Search: Advanced Search
Anonymous User (login or join us)
Upload
See other formats

Full text of "Daĭ sertsi͡u voli͡u, zavede v nevoli͡u : drama v 5 dïi͡akh i 6 vidminakh"




4^ 

•і' 






^»І4 




М. КРОІШВНШІЬКИИ 



Дай 

серцю ВОЛЮ 

заведе 
в неволю. 



Цїаа 40 цнт. 



РО .^-'^ '^ 

3948 

К73В34 '' 
1918 

С.1 

КОВАКТЗ дом УКРАЇНСЬІІр](^, , КНИГАРНІ 
ілі. Тараса ^ДІевченка. 
:Л З^гееі:, КетУогк, N. V. 



ЇУАНІаіБ 



4 




Гда-^д-^ ^^.'^оі 



Рге8епіе(і іо гНе 

иВКАКІЕ8 о^'гНе 

ЦМУЕКЗІТУ ОР ТОКОКТО 

Ьу 

МЦЬТІСЦЬ'ГОКАЬ 80СІЕТУ 
ОР ОНТАКІО 



Дай серцю волют, _ ^^ 



•< 

і 

5 
^ 



заведе в неволюЖ"^^ 

ДРАМА В 5 ДІЯХ І 6 ВІДМІНАХ. 



М. Кропивницького. 



Написав в 1863 р. в п. Бобринцї. 




НАКЛАДОМ УКРАЇНСБКОЇ КНИГАРНІ 

їм. Т. ШЕВЧЕНКА В НЮ ЙОРКУ. 

— 1918 — 



ЛИЦЕДІЇ. 



Семен Мельниченко, парубок. 

Микита Гальчук, син старшини. 

Іван Непокритий, сирота, побратим Семенів. 

Омелько Вертелецькій, парубок. 

Одарка Степаненкова, дівчина. 

Морозиха, удова. 

Маруся І 

Горпина І Дівчата 

Христя І 

1-й І Старости: | Скубко, писар, 

2-й І І Кугут, селянин. 

Зачепиха, баба Одарчина. 

Скубко, писар. 

1 



2 
З 
4 
5 
6 
7 
Селяне 



Парубки. 



Дїєть ся в Херсонщині'. 




Д І я І. 

Село. У праворуч хата, навкруги город, заплетений 
лозою; в городі біля хати, з причілку, квітки, с 
ники, і маленька верба. У ліворуч простягло^я с^то: 
хати у зелені, церква, садки, скирти хлїба ] вітряки... 

Смеркає. '^*^ /^' 



ЯВ А І. 




\ 



^\ ^^ 



Семен Мельниченко (йде з гори шляхом, зуі^рнй- 
єть ся, здійма бриля' і нїби зачарований дивується): 
Ось і любий край і рідне село! Давно, давно я попра- 
ідав ся з тобою, рідна батьківська оселе ,дорога кра- 
їно. Я покинув тебе ранною весною; тоді" ти була я- 
кась сумна, невесела, мов після пожежі, і на токах 
тільки де-не-де маячив невеличкий стіжечок, дере- 
ва були обголені лютою зімою... Тепер ти знов зве- 
селіла;' знов пишає ся в скиртах та в стогах; знов 
хати заквітались і потонули в зелені, і тільки де-не- 
де біліють помеж густими садками, — то виринуть, 
то знову уринуть, мов лебеді" на безкра"ім морі... Чи 
знайдеть ся ж у світі хоч одна людина, щоб не зако- 
халась на цей любий, тихий, та веселий рай? А он 
дал"і і церковця Божа, а ген ледве мріють вітряки; 
далі" степ степ синій, як море!... А он і хата милої — 
весела, та світла, як погляд дівочий. Чого-ж це у 
мене на серцеві нїби похолонуло? Руки тремтять і 
голова мов у вогні горить... (Підходе до хати). Бо- 
же милий! як тут гарно, скільки усякого цьвіту! І 
свячена верба, що вдвох, на вербній, з завутрені 
принесли і посадовили, розрослась на вдивовижу: 
мабуть, часто поливана. А он сояшник як височенно 
вигнався, ще й голову схилив, наче зажурив ся і ду- 
має тяжкі думи... Ніби-то він розуміє і сумує, що ось 



— 4 — 
незабаром прийде зима, зв'ялить його, а буйний ві- 
тер вирве стебло з корінями і занесе його далеко... 

ЯВА II. 

Семен і Одарка. 

Одарка (вийшла з хати, пізнала Семена і нищеч- 
ком до нього підійшла). Хто це стоїть? 

Семен (кинув ся до неї). Одарко, серденько моє! 
. . .Одарка. Е, нї-нї, постривай, парибче! Рукам волї 
не давай!... 

Семен (трівожно). Що це з тобою? 

Одарка. Ач, який добренькій, — підійшов крадь- 
кома, тай в хату не йде! 

Семен. Я ж оце тільки щ,о прийшов і думав... 

Одарка. Що вже Одарка не любить тебе? 

Семен (зітхнув). Не думав доки... А тепер думаю 
і думці не вірю... 

Одарка (прожогом кинулась ему на шию), Орле 
мій! (Заридала). Щастє моє!... Ох, Боже-ж мій, я-ж 
думала, и;о тебе вже й на світі нема... Де-ж це ти 
взяв ся? Звідки прилинув до своєї милої? (З радо- 
щів і плаче, і смієть ся). 

Семен. А ти без жартів а нї на ступінь! Така-ж 
жартовлива, як і перш була. Аж налякала мене так, 
що й Господи!... (Смієть ся). „Стривай, каже, паруб- 
че!" У мене аж душа замерла і ніби земля підо мною 
затрусилась... 

Одарка (смієть ся). Коли-б не так дуже скучила 
за тобою, то ще-б гірш налякала. Як же ти змарнів! 
Слабий був? А оченята блищать, як зорі. Ти певно 
втомив ся, мій голубе? Ходи в хату, спочинеш... 

Семен. Не годить ся в хату йти, люди постере-^ 
жуть, почнуть базікати: що я й' до дому не зайшов, 
та... Ми-ж ще не заручені. Тут так гарно, вітрець сві- 
жий подиха. Сядьмо на хвилину та побалакаєм. (Сі- 
дають). Що-ж бабуся твоя, чи здорові ще? 

Одарка (жартуючи). Підскакують: з печі до до- 
лу, а з долу на піч. Вони такі частенько про тебе зга- 



— 5 — 

дують. Мабуть же й правду кажуть, що не „втаїть ся 
коханячко, як у мішку шило". А ти й не бачиш на- 
шої верби, що вдвох з завутрені принесли та й по- 
садовили? 

Семен. Я вже з нею першою привітав ся! 

Одарка. Що-ранку й що вечера поливала я її дрі- 
бненькими слізоньками. Згадаю, було, тебе і гірко, 
гірко заплачу. От і зараз губи вже й сміють ся, а 
сльози ще тремтять на очах. Не знаю, як я з жалю 
не вмерла. А оце, як почали повертатись з заробіт- 
ків, то я кого не зустріну, зараз і питаю: чи не ба- 
чили, чи не чули чого про тебе? Прийде вечір, дїв- 
чата зберуть ся на вулицю: співають, сміють ся, а у 
мене й охоти нема — нї до пісень, нї до жартів... — 
Так вже мене всі й прозвали черницею. А яку я пі- 
сеньку склала про свою журбу!... нехай колись тобі 
заспіваю. Правду-ж кажуть, що „Боже, Боже, чого 
та любов не зможе!" А ти дуже скучав за мною? 

Семен. Ти питаєш? Хіба твоє серце не яснїш моєї 
мови тобі росказуе?.... 

Одарка. Воно менї завжди каже, що ти мене лю- 
биш, дуже, дуже, більш всього на сьвітї! І я вірила 
йому. 

Семен. Вір, вір, голубко, йому, доки воно бєть ся 
в грудях! 

Одарка. (обіймає його). Буду, буду вірити! (По- 
мовчала). Он вже й зірокча вечірня зійшла і засяла, 
отак тепер сьвітло у мене на душі. То моя зірочка! 
до неї я що вечера молилась їй одній я росказувала 
моє горе; перед нею однією я сліз не ховала. Як же 
небо захмарить ся і моєї зірочки не видко, то менї 
так важко стане, нїби навкруги мене все повимре і я 
одна, одна на божому сьвітї... Миколи вийду з хати 
о півночі, сяду на цім місцеві і задумають... Ото й 
почне менї ввижатись, буцїм сидимо ми поруч і ти- 
хо балакємо про коханя, і я ніби бачу тебе, бачу твої 
очі, схилю ся до твоїх грудий і чую, як твоє серце 
бєть ся... 



— е> — 

Семен. О, моя зоре, мій цьвіте рожевий! я не 
знаю, я не вмію тобі вимовити, що з серцем моїм 
дїєть ся!... Скільки було в ньому смутку й горя... А 
тепер все одлинуло, все забулось!... Скажи, голубко, 
за що ти мене так любиш? 

Одарка. За що?... Чудно!... Коли-б серце промо- 
влять словами, то я-б і переказаша тобі... Воно нїби 
то й промовля і сама я розумію його мову, та пе- 
реказати не зможу. 

Семен. Правда, серденько ! на одиньцї й балакаєш 
з серцем, ніби з людиною, і виспіваєш його й скарги, 
його й радощі... А захочеш поділитись з ким иншим 
тією вагою, і не знайдеш мови... Тепер, моє сердень- 
ко, ми вже ніколи не розлучимось... 

Одарка. Ніколи, ніколи, мій голубе... 

Семен. А мені, спасибі Богови, таки похвортуни- 
ло!... Заробив ще більше, як торік; таки ні одного 
буденного дня не прогуляв, хай Господь милосер- 
дний простить... Довелось, бач, мені у нїмцїв стать 
на поденну; дивлюсь, вони роблять і в празники; 
думав я, думав, а далі і кажу собі: не вже-ж нїмцї не 
такі люди, йяк і ми? У них там же, в кольонїї є цер- 
ква, кирка по їхнему, і молять ся вони у книжку... 
Дивиш ся, у ранцї він іде до служби Божої; а. після 
обід за роботу... Ото, де-хто з нашого брата по- 
чало гомоніти, чи й справдї-ж воно гріх у празник 
робити. Ото иньші, а найпаче старі люди не! згоди- 
лись закон ломати; а другі стали так міркивати: „те- 
пер, кажуть, коли змога заробити копійку, то й тре- 
ба заробляти; а прийде зима, то й робивби, так ро- 
боти бракує, або й цїна така, що не варт і праці! — 
от тобі і молитись"... Подумали ми, подумали, пе- 
рехрестились, тай гайда у покіс!... 

Одарка. Не знаю, чи воно гріх, чи нї. (Помовчала). 
От я заплющила очи і здаєть ся мені, що ми сидимо 
у садку, ц<щц;омпташечки тихо щебечуть і листе на 
дереві леД^-лсдве коливаєть ся. Над нашими голо- 
вами поспил^лось гіля; вітер нїбл потихо зворупне 



— 7 — 
його й тихо-тихо п>^вІ^ть л^^^6т^^ми. А листе так ти- 
хо щепотить, так тихо, — ніби старенька бабуся, ку- 
паючи, шепче онучатам казку. ^-1е-ходаснїкуди сего- 
дня, будемо судїти довго-довго... Зарьпівай мені яку- 
небудь пісеньку^та тихесенько, тзгк тихо, щоб окрім 
Бога і мене ніхто н^почув сеї піс^нї!... (Схиляє голо- 
ву до його грудей)>Як твоє серце бєть ся! От я й 
знов заплющила очи, а все таки тебе бачу. 

ЯВА III. 

Ті самі і Микита. 

Микита. (Сьпіває за лаштунками* 
Вулиця гуде, де козак іде. 
Ти, дубе, розвивай ся. 
На козакови та два жупани. 
Ти, дівчино, не важ ся. 
Одарка. (трівожно). Це вже й Микиту несе! 
Семен. Нехай собі йде! Хиба він до тебе? 
Одарка (встає). А хто його знає? Може... Він вже 
двічі присилав до мене за ручниками. 

Семен. От як!... Це, як і вторік, знов вяжет ся. 
Микита. (Сьпіває). 

Ті два жупани, ще й сїру свиту 
ЕПн пропє, прогайнує; 
Зведе дівчину з ума — з розума, 
Та й сам помандрує. 
Одарка. Торік, у осени, аж тричі простягав ся 
свататись і тепер тієї-ж. . . Приходь на в&черницї 
Сегодня у перше зберуть ся. Прийдеш? 

Семен. Добре! Тільки на хвилинку до дому забі- 
жу, бо я ще-ж не бачив ся з батьком. Прощай ! (Одар- 
ка йде в хату). 

Микита. (Здалека). Добрий вечер, Одарко. (Пі- 
дійшов близше). Хто це такий? 
Семен. Отже бач, що людина! 
Микита. Бачу — та хто (Придивляєть ся і пізнає 
Семена). Ти де у біса взяв ся? 



— » — 

Семен. А ти певно з бісом у добрій злагодї, ідо й 
против ночи єго згадуєш. 

Микита. Ач, який митець! Мабуть не вспів і пе- 
I сзути ся, та швидко до Одарки? 

Семен. (Усьміхнув ся). Так — так! Захапав ся, бач, 
та гаразд і не підперезав ся! Дуже вже закортіло! 

Микита. Гляди, щ.об я тебе не підперезав так, и;о 
п дух з тебе випре!... Ятобі оскому зібю... 

Семен. (Спокійно). Не хвались! Звісно, колиб у 
свинї та роги... 

Микита. Що?... Геть звідціля! Нема- тобі туть 
шляху! Заросла вже твоя стежка! Ти знаєш, ш>о я 
сватаю Одарку? 

Семен. Чув, чз'в! Оце-ж сьвіжо вона мені хвали- 
лась. 

Микита. Ну?... 

Семен. Та не нукай! Коли не запріг, то й не по- 
ганяй. 

Микита. Ти дуже став балакучий! Я тобі утру 
носа ! 

Семен. Не хвались! Сказано: „Поки хвалько на- 
хвалить ся ,то будько набудеть ся". 

Ліикита. Ой, бісуре, не попадай ся ти мені! (Іде до 
вікна). Одарко, Одарко! а вийде сюди на часинку! 

Семен. (Сьмієть ся). Казала, що вчора вийде! 

Микита. Відійди, кажу тобі, сатано! (Іде в хату). 

Семен. Піди, піди в хату, може піднесуть там дві 
сухих, а дві порожних. А ну-ну, послухаю, що то він 
казати-ме. (Притуливсь до вікна). Мовчить! Мабуть 
не знає, з чого почать... Осьміливсь, забалакав... 
(Сьмієсь). „Води, каже, зайшов напитись". Промочи, 
промочи горло. Певно пересохло!... 

І Я В А IV. 

Іван. (Входить, сьпіваючи і пританьцювуючи). 
Як схопилась метелиця, 
Поломала ся мелниця, — 
Крила-ж її поломало 



— 9 — 
І мельника занесло... 
Як схопилась заверуха, 
Поморозив пес вуха, 
А прикащик собі носа, 
Як ловили вони лиса, 
У ту самую годину 
Біля панського тину... 

Семен. (Переходить єму дорогу). Здоров будь, 
Іване! 

Іван. Тю, диви! Звідкіля це ти увзяв ся? 

Семен. Та оце-ж тільки що прийшов. (Обійма- 
ють ся). 

Іван. Ну, на силу тебе принесло. А тут, брати, така 
комедія. . . Вже, мабуть, розказувала Одарка?. . . 

Семен. Про Микиту? 

Іван. Та вже-ж! Вяжеть ся тай вяжеть ся!. . . Вже 
я хотів єму ребра почислити, та здорова, бісова ли- 
чина: боюсь, щоб самому часом печінок не відбив... 
Ну, та дарма! вже він мені попадеть ся на зубок: я 
йому допечу, коли не кулаком, то язиком. 

Семен. Та цур йому! Ну, як-же ти поживаєш? 

Іван. А так: бреду горем, мов тим морем і враг 
його зна, коли перебуду, Та про мене довга пісня: бо- 
гато говорити, та нема чого слухати. Стривай, стри- 
вай, дай, я на тебе подивлюсь! Е, братухо, та й змар- 
нів, неначе після пропасниці. 

Семен. Чужа сторона — не рідна мати. 

Іван. Що й говорить! А туть Одарка за тобою так 
І вбивалась, що й... Часом почнеш її розважати, то 
ще й гірш! Чорти його батька знають, коли-б мене 
так дівчина любила... Що-ж, далеко був? 

Семен. Та занесло мене аж у Басарабію! 

Іван. Еге, близенький сьвіт! Богато заробив? 

Семен. Вісїмдесять приніс. 

Іван. Ого! Та в Одарки з нів сотні на схові. 

Семен. А тиж по чім знаєш? 

Іван. А як же, хвалилась, що дав заховати, 

Семен. Щож у вас туть нового? 



— 10 — 
Іван. Богато нового! Земельне прибавили, та ще 
на якусь школу!.... здирство, брате, таке, що й!... Пе- 
ред Різдвом, кажуть, знов рекрутчина. Гаврила Кук- 
сенка у остров посадовили за те, що вкрав курку у 
шинкаря!... Та цур йому з такою новиною. Ходїм, там 
хлопці зібрались на раду. 

Семен. На яку раду. 

Іван. Березу на сю зиму обібрати. Та от-же йдуть 
сюди. От Омелько і Савка! (гукає). Гов, гов! Гов, 
гов!... (Парубки відгукують ся). 

ЯВ А V. 

Омелько і другі парубки. 

Омелько. Як собі хочете, панове-товариство, а я 
не можу; виберіть собі кого другого; я й так за дві 
зими приняв муки. 

1-ий Парубок. Велика мука! Може ти ремствуєш 
на кого з нас? може тебе хто зобідив, так кажи? 

Семен. (Підходить до парубоцтва). Добрий ве- 
чер вам, панове-товариство. 

Усї. Семен!... На-ж тобі!... Здоров! Чи давно прий- 
шов? Як поживаєш? 

Семен. Спасибі, братове! Як вас Господь ми- 
лує? (Цїлуєсь з деякими). 

Іван. Що-ж обібрали березу? 

2-ий Парубок. Та от Омелько єрепенить ся. 

Іван. Я-ж казав, що без мене ладу не буде! Хлоп- 
ці, хто за Омелком, обізвись! ' і 
Всї. Я! Я! Я! 

Іван. Бач, Омельку, Усї тебе бажають; чогож ти 
брикаєш, мов той невук? 

Омелько. (Показує на Семена). Ось вам береза! 
і розумний і дотепний ! 

Деякі парубки. Молодий ще дуже! хоч і повно в 
його голові розуму, так глевкий же ще той розум, — 
нехай зачерствіє... 

Омелько.. (Чіхрає потилицю). Не хотілось би 



— 11 — 

мені... Ну, та нехай вже буде ваша зверху. Хто за ме- 
не, ставай у праворуч! (Кілька парубків переходять). 

Іван. (Став на півдорозі). А я, братове, нї сюди, 
ні туди. Як що Омелько постановить могоричу, то й 
я за него. (З хати виходить Микита). 

Голоси. Почав вже вигадувать!... 

Іван, (ніби не бачить Микити). Адже-ж Микитин 
батько всіх людий могоричив, щоб його обібрали 
за старшину. 

Микита. А ти-ж бачив? 

Іван, (здіймає картуза). І ви туть? Я хоч не бачив, 
та чув. 

Микита. Гляди, ГЦоб часом тобі не позакладало! 

Іван (глузуючи). За що-ж'ви гніваєтесь на мене, 
паничу? Звинїть, будь ласка, мені вже цей раз, а то 
все так буде! (Регіт). 

Голоси. Та годі тобі, Іване, перестань! 

Іван. А що-бо ви за народ такий 1 тільки що всту- 
пив у речі з паничем, а ви вже й почали грімати. 

Микита. Я з таким дурнем і говорити не хочу! 

Іван. А звісно! бо ви-ж високого коліна: ваш бать- 
ко, вкупі з хортами, лизав панські тарілки! Що-ж, 
Омельку, купиш могоричу? 

Голоси. Годї-бо тобі теревені правити! 

Іван. — І — лихо, не дадуть і поторгуватись! Ну, 
нехай стара в'язне! (Перейшов). 

2-й парубок, (переходячи). І я туди, де більш! 

3-й парубок, (тиж). У гуртї й каша смачнійша. 

4-й парубок. Куди кобила, туди й лоша! 

5-й парубок. Що громаді', те й бабі! 

6-й парубок. Гуртом і батька добре бити. 

7-й парубок. Слухайте, хлопці, я ще вам торік ка- 
зав щоб Соломію прогнати з нашої кумпанїї, бо во- 
на в городі зовсім ошаліла. 

Іван. Стало буть, перевчилась на один бік. 

7-й парубок. Инодї таке неподобне сплеще, що й 
парубкові соромно слухати, не те, що дівці. Там, як 
роспусти губу, так і не вговтаєш її! 



— 12 — 

6-й парубок. Так, так; вона таки любить скоро- 
минку. 

Омелько. Та ну-бо, не перебивай! 

7-й парубок. Тепер же знов кажу вам, що як в^- 
на буде ходити на наші вечірниці, то я вам не това- 
риш. 

Мїїкита. А я хочу, ш,об вона ходила! 

Омелко. Мало-б чого ти не зхотїв! 

7-й парубок. От, спарувать би її з Микитою, — бу- 
ла-б пара! 

Микита. А чому-ж не з тобою? 

7-й парубок, (сьміючись). Бо ви обоє панського 
кодла: твій батько з лакизів, а її з поварів!... 

Іван. От, як би їх, братця, й справді" спарувать, як 
раз на те-б вийшло, пдо „чорт сім пар черевиків зто- 
тав, доки до купи зібрав". 

Микита, (згорда). Ну, нехай би вже хто путній 
говорив, а то... 

Іван. А то ш,о? Ну-ну! Чого-ж ти замовк? 

ОуіЄлько. Та перестань вже! (До парубків). Я так, 
братця, думаю, що Соломія не з так-то й винувата... 
Але-ж громада — великий чоловік. Ну, одкликай- 
тссь, хто не хоче, щоб вона була в нашій кумпанїї. 

Голоси. Я! Я! Я! Всі" не хочуть. 

Омелько. Що-ж, Микито, бачиш, тільки ти один 
за Соломію. 

Микита. ТьФу на ваші порядки! (Пішов). 

О.о^елько. Ой, не плюй, Микито! 

Іван. Знаєш, куди плюнь? 

Голоси. Не зачепайте його, найсобі йде! 

[ван. Що-ж він тут розплював ся!... 

Голоси. Та цур йому! 

Омелько. Та й то правда! Не зачіпай дурного, 
то й свого розуму не пощербиш! Слухайте-ж сюди, 
ппнове-товариство! Не хотіло ся мекї, дуже не хо- 
тіло ся бути за березу; ну, та коли вже ваша воля, 
то мушу послужити. Будемо-ж гуляти чесно, тихо, 
та смирно, як слід чесному й поважному парубоцтву, 



— 13 — 

так як гуляли наші дїди й батьки... Хазяйку на ве- 
черницях поважати і шанувати, як матїр, з дівчата- 
ми обходитись з повагою; та не забувати, братця, 
що чесна дївчина, то є краса і честь усего села. 

Всі*. Так, так! 

Іван. Ну, вже Омелько, щ,о скаже, то так, неначе 
дратвою пристрочить. 

Семен. Не піде з позикою за розумом! 

Омелько. Тепер в складчину, та покропимо ве- 
черницї. Семене, ти будеш за міхоношу; настановляй 
бриля! (Кида у бриль^ Семенові срібні гроші). А ти, 
Гнате, збігай за музиками, та й дівчатам дай звістку. 

3-й парубок. Та це я знов за попихача! 

Омелько. Бо ти-ж молодший над усїх. (Парубки 
скидають Семенові гроші). 

Іван, (виверта кишені). Де-ж це мої гроші? Де-ж 
це вони у бісового батька поділись? От тобі й на! 
Калавур! обікрали... Е нї, брешу, постривай, осьде- 
чки вони! Ох, коли-б же не розсипати!... На тобі, 
Семене, червіньця! 

Семен. Та це-ж шаг, та ще й щербатий ! 

Іван. Щербатий, тю! Така його й мати щербата 
була. Бери коли дають! Знаєш, братіку: з голого, як 
з сьвятого! 

Омелько. Тепер починай пісні" — звеселимо ву- 
лицю! 

Голоси. А ну, гей, починай „чумака"! Зачинай 
•/то^.. 

Гуляв чумак на риночку, 
Та пив чумак горілочку: 
Пропив воли, пропив вози, 
Пропив ярма, ще й занози — 
Все своє добро! 

Прокі.'нув ся чумак враньцї, 

Та полапав у карманьцї — 

Всї ксшенї вивертає, [ ^ 

Аж там гроший вже й чорт має — 2^ 

Нічим похмелитись! с^і 



— 14 — 

Ой, піду я до шинкарки: 
„Всип, шинкарко, хоч з півкварти, 
Шинкарочка к'чорти дметь ся 
Ще й з чумаченька смієть ся,— 
Що гіркий пяниця! 

Скинув чумак жупанину: 
„Всип шинкарко, четвертину"! 
„Ой, не всиплю четвертину, 
Здобудь грошей хоч з полтину. 
Тоді* пий — гуляй!" 

Вийшов чумак на могилу, 
Станув, глянув у долину: 
Стоять воли, стоять вози, 
Висять ярма ще й занози, — 
Не моє добро! 

Ой, піду я у Молдаву, 
Та СІМ літ я погорюю; 
Ой, сім ЛІТ я погорюю. 
Воли й вози покупую — 
Впять буду чумак! 



со 



О. 
(М 



О. 



Он 



„Завіса 



15 



ДІЯ II. 

Середина хати удови Морозихи, стіл, лавки, піч, 
кочерги, піл, мисник і усяке збіжя. 

ЯВА І. 

Микита сидить за столом і луза насіння; Маруся 
з деркачем в руцї, Морозиха сидить на полу. 

Маруся. Причепурю я, тїточко, хоч трохи вашу 
хату, бо щоб не прозвали й вас нечупайдою, як от 
співають про ту удову, — що „сім день у печі не то- 
пила, сїней, хати не мела" . . . 

. Морозиха. Причепери, чепурухо! Та не викидай 
сьмітя на двір, бо против ночі не годить ся. 

Маруся. Хіба-ж я сього не знаю? Я замету між 
кочерги! (Зупинилась проти Микити і з жартом 
говорить). А ти, парубче, не сьміти по хатї, а то я 
тебе ось цим деркачем по губах! 

Микита, (дає іи,лушпиня). На, викинь! 
Маруся. І сам викинеш, не великий пан. І — і 
розлущив ся! 

Микита. Відчепись ти від мене! 

ЯВА II. 
Ті самі і Одарка. 

Одарка. Добри-вечір! 

Маруся (швидко). „Сестри-вечір, добрички, чи 
не телячили ви моїх бачатків? — А як же, телячили, 
телячили: задрали лози та й побігли у хвіст". 
Яким се вас вітром сюди занесло? 

Одарка. Таким же, як і вас. Здрастуйте, тїтко! чи 
ви ще живенькі — здоровенькі? (Кладе хліб на стіл). 



— 16 — 

Морозиха. Здорова, здорова, дівонько! Як тебе 
Господь милує? 

Одарка. Спасибі Господеві милосердному! Ба- 
буся вам кланяють ся. 

Морозиха. Спасибі, спасибі! 

Маруся (тихо до Одарки). Що, вже бачилась? 

Одарка (соромлючись). З ким? 

Маруся. Ач, ще й питає! 

Микита (наслухав). Так і вилетіла йому на зу- 
стріч. 

Морозиха. Хто, Кому на зустричі? 

Микита (регоче). То ми балакаємо про Одарчи- 
ного мидруса. 

Одарка. „Просимо вас, не сьмійте ся з нас: ми об 
тім не споримо, що вас не стоїмо; ви за нами не ду- 
же, а ми за вами й байдуже'!... 

Маруся. Он як відчитала! 

Микита (удає з себе спокійного). „Говорила по- 
кійна до самісенької смерти, та все чорт батька зна 
що"! 

Одарка. Адже я з тобою не балакаю, то й не лїзь 
у вічі. Я тобі вже неразказала: не зачіпай мене! 

Маруся, (регоче). Закуси, Микито, чим Бог по- 
слав! 

Микита (до Марусі). А тобі зась коли не до теб.е 
річ! (до Одарки). Так кажеш: „не зачіпай мене"! Ач, 
яка велика персона! 

Жіночий голос (за вікном). Чи є хто в хатї? А 
вийдіть сюди на часинку! 

Маруся (зазира у вікно). А кого вам треба? • — 
(Придивляєть ся). Та це Сидориха. Це до вас, тїтко! 

Морозиха. До мене? чого-б то їй? 

Маруся. Певно прийшла прохати, щоб ви пово- 
рожили. Вона вже, либонь з тиждень, мов несамови- 
та, по усїх ворожках бігає, та питає: чи скоро її чо- 
ловік повернеть ся з наймів? 

Морозиха. Ну вже хай вибачи: проти недїлї я й 
карт в руки не возьму. (Пійшла). 



— 17 — 

Маруся, (сьміючись). Сіухай, Одарко! А ти бога- 
то ворожок одвідала, доки діждала ся Семена? — 
(Скинула оком на Микиту). 

Одарка. Не лічила! 

Маруся (квапливо). Чого-ж це ви так запитали 
ся, чи не в міщане приписали ся?... (Помовчала). Чи 
не ворожать оце тїтка на зорях?... Треба піти та й 
собі повчитись; бо либонь незабаром і мені* прийдеть 
ся де-кого відшіпнувати... (Глянувши з сьміхом на 
Микиту, побігла з хати). 

Микита (встає і довго ходить по хатї. Балака ні- 
би про себе). 

Персона, настояща персона! 

Одарка (не дивить ся у очі). Яка є, такою вже й 
зостанусь!... . 

Микита. Пава, панянка... 

Одарка. Куди-ж нам до вас рівнятись? Ми за ва- 
ми й не потрапимо!... То ти з себе удаєш панича, а 
ми люди прості... 

Ліикита. Що-ж, богато Семен заробив? 

Одарка. Спитай у нього! 

Микита. А тобі б-то він і не похвалив ся? 

Одарка. Скільки заробив, стільки й буде... У ши- 
нок не понесе. 

Микита (глузуючи). „Не понесе!" Я, бач, через 
те питаю, що бачив сього дня на ньому одежу і зо- 
всім би нову, та тільки старі дїрки та латки!... 

Одарка. Ох, як вже сьмішно! Чому-ж ти не ре- 
гочеш? А ну, зарегочи!... 

Микита. А тобі до плачу доходить? 

Одарка. Ми у глиднях виросли, то вже й звикли. 

Микита. А вже гроший, то, певно, повні кешенї 
приніс, та все, мабуть бамажки, чи може червіньці? 
Богатир! А як же ви до вінця, у хургонї поїдете, чи 
на волах? 

Одарка. Підемо пішки! „Пішки, кажуть, нема за- 
мішки"! 

Микита. Воно й безпечнїйше! А то як баских ко- 



— 18 — 

неп запряжете, то щоб бува не перекинули та не по- 
калічили... Або щоб на те не вийшло, як співають: — 
„Ой, їхали, та возили ся; тпру! — стали, зачепили 
ся"... 

Одарка. Еге! і я-ж так кажу, достомітно так! 

Микита. Ай гарний же який став Семен, мов нама- 
льований!... 

Одарка. Еге-ж, гарнїсенький такий! (Усьміхаєть 
ся). Мабуть, мати в любистку купала. 

Микита. Лице мов висмоктане, а очі як баньки!... 
Вже ї говорити трохи навчив ся, а перш було все мо- 
вчить... ! аЗІ 

Одарка. „Хто мовчить, той двох навчить"! *^ 

Микита. А звісно! Він таки вилюдніє. Розумний 
парубок! там такий розумнй, як дядинина курка: що 
знесе яйце, то й кидкудахка!... І такий вже тихоня: — 
хоч проти шерсти його гладь, не вкусе. 

Одарка. Вже він нікого не дратує і нї з ким не 
заведеть ся... (Глянула на нього). Та й до шинку сте- 
жки не втопче. 

Микита. Справді? покірливий, виходить, мов той 
."• дачий цуцик: хоч на хвоста йому наступи, й не пи- 
сне. 

Одарка (підвела очі). І ти думаєш уразити мене 
такими річами? Та хоч ти собі що хочеш вигадуй, 
мели собі язиком скільки влїзе, а мені аж нїчогісень- 
ко!. . . 

Микита. Такий вже то, стало буть, до вподоби: 
хоч медом обмаж його, хоч дєгтем... Але мені ціка- 
во ось що. Скажи мені, будь ласка... не раз вже я 
тебе питав, але ти все одмовчувалась... Скажи мені, 
чим він тобі до вподоби? 

Одарка. Ба таки й скажу: тим, чого в тебе бра- 
кує. 

Микита. ІЦо-ж він на вроду кращий від мене, чи 
розумнїйший? чи постатю, чи хистом взяв? 

Одарка. Нї, не те, все не те ти кажеш. Може ро- 
зумом та хистом ти його й переважиш, не знаю. А 



— 19 — 

ось що: ти богатий дукар, а він бідний — і за те я 
його люблю! Ти сприткий і надто балакучий, а він 
тихий — і за те я йрго люблю ! У тебе що-разу сьміх 
та глум на умі, а в нього праця — і за те я його лю- 
блю! Ти кождого зачепиш, з кождого кепкуєш, а він 
нікого й словом не уразить — і за те я його люблю ! 
Ти вихваляєш ся та чваниш ся тим богацтвом, и;о 
батько твій придбав, а сам і за холодну воду не бе- 
реш ся, а він змалку працює і батькові своєму ста- 
рому допомагає, і малих братів то сестер до розу- 
му доводить — і за те я його люблю ! Ти мало не 
що-дня пяний, та бєш ся, та бенькетуєш, а його й 
з роду нїхто пяним не бачив — і за це я його люблю ! 
Чув? от тобі і вся правда!... Що-ж це, нї тїтки, нї 
Марусі"? Це неначе нарочито нас звели... (Хоче йти 
з хати). 

Микита. Нї, не всі" ще ти одзнаки перелічила. — 
Про те ще не сказала, що як він уміє улесливо бур- 
ко .сіти, та слини роспускати... 

Одарка. А ти б-то не буркочучи задурив Марусі 
голову? звів дївку з ума, та й відсахнув ся!... 

Микита. Нехай собі дуріє, коли приступа!... — 
(Палко). Так ти певно йдеш за Семена? 

Одарка. Ще нехай зпершу подаю рушники, а то- 
ді вже буде річ про весїлє!... 

Микита, (скаженіє). Відсахнись від нього! Від- 
сахнись, кажу тобі!... 

Одарка. Цур тобі! який страшний у тебе погляд! 
(побігла з хати). 

Микита, (кричить). Одарко, пострівай!... Що-ж 
тепер?... (Ламає руки). „Страшний погляд!..." Так! 
Аж ось коли ти вся з'явила ся перед моїми очима 
мов на долоні!... Тобі треба голубиної мови, улесли- 
вих річей? А я тебе лякаю своїм поглядом? Через 
те я тобі не до вподоби?... Не вірю, не вірю!... Це все 
нїкчемнї річі!... Дратуєш ти мене, як і торік драту- 
вала, що слова правди у тебе ніколи не випитаєш. — 
Але-ж перш я ніколи не чув від тебе того, до чого 



— 20 — 

зараз допитавсь... Хоч це й жарт, але инший; хоч 
це й дратуванє, але воно вразке, зневажливе! Дра- 
туєш ти мене? Постривай!... Побачимо, які будуть 
дмнї з тієї огудини!... 

ЯВА III. 
Морозиха і Микита. 

Морозиха. Намоглась в одну душу: ворожи їй 
та й ворожи!. . . Нї жадної зірки на небі, геть заво- 
локло, та захмарилоі^с, . . певно на дощ! Дивилась, 
дивилась... блеснула одна зірка, та й знову захо- 
валась: еге, — на мою думку так випада, що коли не 
заслаб де в дорозї, то чимсь дуже бідкаєть ся. (Сїла 
на полу). Еге! то оце вже Семен і вернувся в заробі- 
тків? Гарний парубок: тихий та покірний!. . . От бу- 
де пара!. . . 

Кому. Кому? 

Морозиха. Одарцї! Оце вже вони, мабуть, в осе- 
ни і поберуть ся. 

Микита. Навряд! 

Морозиха. Чому-ж? Вони одно другого стоють! 
Та й люблять ся, либонь, собі. 

Микита. Навряд, кажу, чи поберуть ся! То пусте 
дїло, що люблять ся! 

Морозиха. От сього то вже я й не зрозумію! Мо- 
же її хто инший свата? 

Микита. Я її сватаю. 

Морозиха. Ти? Опамятай ся! Еге-ге, стривай! — 
Правда, чула і я щось таке, нїби похоже. . . Хто-ж 
це менї казав? не пригадаю... Але-ж, кажуть, що 
вона тебе ненавидить. 

Микита. Можна так зробити, що й полюбе. 

Морозиха: Конечне: чого чарами не зробиш?... 
На сьвітї усяке є зіля — і до отрути, і до любощів. . . 

Микита. І без чарів обійдемось! 

Морозиха. А гроші то, мовляв, найкращі чари. 
Еге-ге, ти як захочеш, то знайдеш собі таку дївчи- 
ну... 



— 21 — 

Микита. А як я не хочу нікого, опріч Одарки? 

Морозиха. Та ідо-бо ти це таке кажеш? Як-же 
це? 

Микита. Те, що чуєте!... Та це, бачте, я шут- 
кую! Я вчадів; а з чаду я можу так зробити, ще Се- 
мен і дутеля з'їсть. 

Морозиха. Як, що таке? І Бога-ж ти не боїш ся 
отаке казати? Оце вигадав! Певно ти, парубче, з жу- 
ри дурієш! одно слово: дз'ка, богатир!.:, через те 
тобі отаке нікчемне і в голову 'ізе ! . . . 

Микита. Що-ж мені" робити, коли я її люблю? — 
Тут і нехотячи зробиш ся нелюдиною, коли серце 
болить, мов гадина його ссе!... Кажуть: сякий-та- 
кий Микита, бешкедник, коверзник. . . А ніхто не за- 
гляне Микиті в душу, ніхто, не спита, що там у нього 
дїєть ся. (Надто зрушений). Знаєте, тітко, що инодї 
щось на мене таке находить, що, здаєть ся, коли-б 
моя сила, то я-б усїх людий порізав; а Одарку роз- 
чавучив би, мов ту гадину, на шматки-б її роздер! — 
(Помовчав). Нехай би я був паскудний на вроду, — 
або-ж злодій, чи шибеник. . . Чому-ж Одарка не хо- 
че мене любити? за що вона зневажає мене? через 
що я їй осоружний?. . . 

Морозиха. Та одже не даром, мабудь, кажуть: — 
„не родись богатим, а родись щасливим!". 

Микита. Так от же кажу: хоч би я мав і душу свою 
занапастити, а не попущу, щоб Семен з нею оже- 
нив ся; не попущу, щоб надо мною узяв верх той 
обшарпанець! „Не родись богатим"!... Що з того, 
що я богатий, коли серце моє пошматоване, гірш 
старцевої одежі?... „Не родись богатим!"... 

Морозиха. Ти, мабуть, і справдї пяний? 

Микита. Ні, я не пяний, а упрямий! Щоб-то я був 
за парубок, щоб не посватав, котру схочу? 

Морозиха. Бачу, парубче, що твоє богаство тобі 
вже зовсім забило памороки. Журиєш ти! 

Микита. Та замовчіть ви Бога ради: не дорікайте 



— 22 — 

мене, не ворншіть мого серця!. . . (Довго ходить по 
хатї). Тїтко, чи нема у вас чарки горівки? 

Морозиха. Та в тебе й так хмелю того повно в 
голові! 

Микита (сїв за стіл). Не бійтесь, я розуму не про- 
пю. А що у мене отут засіло, у цій кістці (показує 
на лоб), того нї горівкою, ні отрз^тою не занімиш!... 
(Сьпіває). 

Гей, і пє козак пє. 
Бо в козака гроші є. 
Гей, за ним, за ним ненька старенька 
Дрібні сьльозоньки лє. 
Ой ти, синочку мій, 
Ти дитино моя, 

Гей, не пий, не пий тої горівочки, 
Бо зведе з ума. 
Як горівки я напюсь. 
Та й ума я наберусь, 
Гей, з невірною дружиною 
Жити не поймусь. 

Я В А IV. 

Ті самі, Одарка, Маруся, Христя, Горпина й 
другі дівчата. 

Дівчата. Добри-вечір вам в хатї! 

Морозиха. Здраствуйте, мої любі дївчатка!... 
От же й гаразд, що ви поприходили, а то тут Ми- 
кита. . . , 

Микита. Я чув колись приказку: „їдж борщ з гри- 
бами, держи язик за зубами". 

Маруся. А вгадайте, тїтко, де це ми були? 

Христя. Ну, та й язиката! 

Маруся. Це ми у нас, на горіщі, курей покрали! 

Морозиха. Ой, буде тобі на горіхи від батька. 

Маруся. Про батька байдуже, аби мати не дізна- 
лись. Тодї буде мені сто чортів і сїра свита! (Регоче). 

Микита. Тїтко, дайте-ж мені чарку горівки! 



— 23 — 

Морозиха. І де б-то вона у мене взялась? 

Микита. А, чорт батька зна що! 

Маруся. Давайте, дївчата, поскубемо курей, та 
зготуємо вечерю, а щоб не поснули, — засьпіваємо. 

Морозиха. Оце розумна річ! Справді, засьпівай- 
те! Давно вже моя хата не чула сьпівів. . . Бозьми-ж 
котра курей, та поріж за хатою, а тоді вже й скуб- 
ти!. . . 

(Микита скрутив цигарку, одвернув ся від дівчат 
і затулив вуха; дївчата сідають на лавах, готують ве- 
черю, инші ложки перемивають та полумиски; одна 
дівчина взяла курей і пішла з хати). 

Дївчата (сьпівають). 

Та нема гірш нікому, 
Як тій сиротині, 
Ніхто не пригорне два 

При лихій годині. рази 
Та не пригорне батько. 
Не пригорне мати, 
Тільки той пригорне. 
Що думає взяти. 
Налетіли гуси, 
З далекого краю. 
Скаламутили воду, 
В тихому Дунаю. 
Бодай сірі гуси, 
З пірячком пропали, 
А що нас розлучили. 
Як голубів пару. 
Як ми кохали ся, 
Як зерно в горісі, 
А тепер розійшли ся, 
Як туман по лїсї. 
Микита. Ну, вже завели гарної! хай вам враг з 
такою пісьнею! 

Маруся. А ти заткни вуха, та й не слухай. 
Микита. Ба нї-ж, завили неначе по мертвому! 
Маруся. Я знаю, чому тобі не по нутру ся псьня. 



— 24 — 

Микита. Ти знаєш з носа та в рот! (Сьмієть ся). 

Маруся. „Засьмій ся Матвійку, дам копійку". 

Микита, (з серцем). Що ти сказала? 

Маруся. Те, що чув! Хїба ти оглух? 

Микита. Щоб тобі язик всох! 

Маруся. „Бог — не дитина, не послуха дурного 
литвина" ! 

Микита. Гляди, щоб я тебе инодї, бува, не мазнув 
по губах! Щось у мене дуже сверблять руки! 

Маруся (регаче). Ох, лишенько! Я-ж тебе так 
точнїсенько боюсь, як торішнього снїгу. 

Морозиха. (до Марусі). Але й ти яка дївка! чи 
вже-ж не можна змовчати? 

Маруся. Щоб я йому змовчала? Не діжде він сего, 
от що! Велике цабе! 

Микита (скочив). Чи тобі заціпить сьогодня?. . . 

Маруся (регоче). Ох, як же ти мене налякав, аж 
сорочка на мені пополотніла! 

Микита (скрегоче зубами і кидаєть ся до неї з 
кулаками). Ну, идолка, дамся я тобі в знаки!. . . 
Я В А V. 
Ті самі, Семен, Іван Омелько і парубки. 

Омелько (кладе хлїб на стіл). Добри-вечір вам, 
тїтко! чи приймаєте гостей? 

Морозиха. А які-ж там гостї? 

Омелько. Наше парубоцтво. Нараялись ми про- 
хати вас, щоб знов прийняли нас на цю зіму у вашу 
господу. 

Морозиха. Чесному парубоцтву моя хата настіж! 
А як що ти, Омельку, знов за березу, то за твоїм ро- 
зумом і моя голова не білїтиме. 

Омелько. Спасибі вам, тїтко! Тепер же, хлопці, 
звеселіть тїтчину господу гарною пісьнею. 

Іван (прожогом вбіга). Осьдечки й я! (швидко го- 
ворить). Добри-вечір, тїтко, га? чи нема кота тума- 
на? кицьки-шкодливки, — пояси дїтям дам; борщу 
забільного під лавою, хоч покришкою накритого — 
гребінка гарна є! га? (Парубки тим часом чолом- 



— 25 — 

кають ся з дівчатами: дівчата соромлють ся, штов- 
хають одна другу. Инша ховаєть ся від парубка за 
дівчата). 

Семен. Ну, замолов! Починай-бо пісьнї! 

Іван. Пісьнї? Ось зараз! (Сьпіва й пританцьовує). 
Заграй мені трандибала, 
Щоб я трошки подибала. . . 

Омеленько. Не пустуй-бо, Іване, заводь гуртової! 

Іван. Не гнівайтесь, ваше благородіє, зараз по^г- 
немо. (Сьпівають): 

Та лугом їду, та коня веду, 

Розвивай ся, луже. 

„Сватаіі мене, козаченьку, 

Коли любиш дуже! 

А хоч сватай, хоч не сватай. 

Та хоч присилай ся. 

Щоб і слава не пропала, 

Що вірно кохав ся!" 

Я кохав ся, та не сьміяв ся, 

Думав тебе взяти. 

За лихими ворогами 

Мушу покидати. 

Покидаю тебе, серденько, 

Иншому такому, 

Що не скажеш тїї ш^ирой правди, 

Що мені одному! 

„Я ждала вечір, та ждала й другий — 

Тебе не видати. 

Та й мусїла чорт зна кому 

Всю правду сказати"!. . . 
Морозиха. Спасибі, добрі молодцї, за пісьню! 
(Іван. Се я, тітко, добрий молодець, а то все шу- 
шваль! 

Морозиха. Що й казати, без тебе яка й гульня! 
Іван. А вже-ж, який без цигана ярмарок? може 
вам, тїтко, потанцювати? 

Морозиха. Таньцюй, коли охота! (Омелько і Се- 
мен становлять пляшки з горівкою). 



— 26 — 
Іван. Аж жижки трусять ся, так хочу танцювати. 
(Сьпіва й танцює). 

Коли-б мені жупан чорний, 
Шаравари сині, 
То-б до мене дївки липли, 
Як до браги свині. 
Шабля з боку, сам без ока — 
Схожий на козака, 
А спереду на сову, 
Ззаду на їжака .... 
От-так, а не чорт-зна як! Коли-б це хоч невір- 
ненька музика, то я-б танцював до самїсенького 
сьвіту. Як так кажуть: „хоч погано, та за те довго!" 
(Побачив фляшки, почина стогнати). Ой, лишень- 
ко! ой, пече-ж мене, пече! Мабуть сояжницї, або 
'■ристріт! 

Семен. Оттак з ним, сіромою, раз-по-раз дїє ся, 
як тільки вздрить горівку. (Сьміє ся). 
Омелько. Деж там у тебе пече? 
Іван. Та от туть... і осьдечки... ох, пропав же я! 
Омельку, ратуй мене, налєй швидше чарку — я уві- 
лью в середину, то воно там може й полегча. 

Омелько (бере горівку і чарку). Пострівай, туть 
є і старші від тебе. (Частує Морозиху). 

Іван (стогне). Слабий та малий — то найстарші 
в хатї. 

Морозиха. (До Омелька). У кого в руках, у того в 
устах. Дівчата, подайте-ж там закуску, та хутенько! 
(Дівчата ставляють на стіл закуску). 

Омелько. Дай-же Боже гуляти нам тихо, без 
сварки і без худого слова! (Надпив прохи, ча- 
стує Морозиху). 
Усї. Дай Боже ! 

Морозиха. ІЦасти Боже на все добре! Гуляйте 

діточки, так, як колись гуляли ваші дїди і батьки: 

чесно, та тихо, як сьлїд поважному парубоцтву! (Пє). 

Іван. Та годї-бо вам причитувати! І почали: „і дай 

Боже, і не дай Боже!" Туть чоловік пропадає, а во- 



— 27 — 
ни завели такої довгої, що і до сьвіта не переслуха- 
єш... 

Омелько. (Частує Івана). На вже й тобі! 

Іван (випив). Чуєш, як за дзюркотїло, неначе в 
порожне барилце... Чим-би туть закусити? І на що 
ви, дївчата, поставили отеє сало? і хто його їсти-ме 
(бере сало і хутко ість). 

Семен. Одначе наминаєш, мов той кіт. 

Іван. Та знаєш, аби чим-небудь напхати пелку. 
Тю! я й не бачу, що Микита туть! Чого ти замислив 
ся, мов та панянка, що заміж хоче? 

Микита. Піди собі геть, не твоє діло. 

Іван (Шуткуючи). Ой-ой-ой!... Який сердитий! — 
Звиняйте, Микито Степановичу! Мені здає ся, що у 
вас мухи завели у носї. 

Микита. Чого ти чіпляєш ся до мене, идоле? 

Іван. Та цур тобі! Я тільки так... Слухайте, хлоп- 
ці, я вам розкажу одну казку. 

Де-які. А ну-ну, що ти там збрешеш? 

Іван. Е, ні, се не брехня! Давно се, братця, було: 
ще за царя Хмеля, як бз^ло людий жменя. У однім 
селї та жив собі заможний чоловік, ще за кріпац- 
тва він атаманував, так грошей награбав тільки, що 
може єго і в дві тисячі не вбереш. І був у того чоло- 
віка один-одинак син, гарний парубок і здоровий 
такий, що і вола-б на двоє роздер; і такий щирий 
парубок, тільки не до роботи, а до горівки та до бій- 
ки... Ґуля той парубок, та й ґуля! чи то будень, чи 
сьвято, єму однако. Бєть ся, та лаєть ся, та бенки- 
тує; і ніхто його не зупиняв, затим що богатий!.. Ото 
раз, насмоктавши ся у смак горівки, став він дума- 
ти: щоб ще таке видумати, щоб людий здивувати і 
себе вдоволити? Думав, думав, а далї й каже: йе до- 
стає мені гарної дівки ! А в тім селї та була одна си- 
рота, та щей і убога, і щиро вона покохалась з та- 
ким-же сиротою, як і сама, і вже вони мали собі по- 
брати ся, тільки-б діждати осини. Як ось богатир 
почав за тею дівкою зорити; і де-б то він єї не зуспів: 



— 28 — 
чи на вулиці, чи на роботі. — лїзе у вічі тай лїзе. Дїв- 
ка плює ему межи очи, а він обітре ся, тай знов до 
неї.... 

Микита, (скочив). Брешеш! 

Іван. Хіба се про тебе? Правду-ж, мабуть кажуть, 
що на злодїєви шапка горить, 

Одарка. Правда, правда, правда! 

Семен. Стривай, Іване, я докажу твою сказку. 

Микита (виходить з-за стола). Всї ви брешете, 
як собаки! (Йде з хати). 

Іван. Та хоч попращай ся! (регіт). 

Микита (до нього). Ну, сатана, одібю я тобі пе- 
чінки! (Пішов). 

Іван. От так! спасибі тобі, паніматко, за вчорашну 
квашу... 

Омелько. Молодець Іван, неначе окропом ошпа- 
рив. 

Одарка. Добре відсьпівав. 

Маруся. І за мене віддячив! 

Омелько (частує Івана). За се на тобі, Іване, чар- 
ку горівки. 

Іван. Та ти, Омельку, не дуже піддобруй ся, бо я 
і про тебе де-що знаю. 
Беї (дивуючись). Про Омелька? 

Омелько. Кажи, брате! може що лихого. Здає ся, 
за собою нічого такого я не запримітив, але-ж з бо- 
ку видній ш. 

Іван. А вже-ж виднїйше! А чом ти не випив пов- 
ної чарки, як тїтку частував? 

Омелко. (сьміє ся) Та й тільки? 

Іван. Ото й по всему! Він, як я, так раз-у-раз по 
повній пю. Не віриш? Ану налєй! 

Омелько. Бач, куди гне! Дуже жирно буде! (Ча- 
стує парубків). 

Іван. Бач, який скупий. Хлопці, загадаю я вам 
загадку! Хто вгадає? „Чотири чотирники, пятий ка- 
вурник, несуть кривулицю, через тин на вулицю." 

Семен. Я колись її знав. 



— 29 — 

Іван. Та й давно то, мабуть, було, „ще за царя 
Гороха, як було людий троха"? 

Омелько. - - справді, і я знав її. 

Іван. Та справдїж, справді а в решетї дїрки! Ех, 
ви, неграмотні! Ану, вгадайте другу! 

Маруся. Та ти-бо не забігай наперед, перше сю 
скажи. 

Іван. Ти-ж така догадлива! чи й доси не догада- 
лась? Чотири чотирники — отсї чотири пальці, пя- 
тий кавурник — отсей палець, кривулиця — ложка, 
тин — зуби. 

Деякі. Тю, диви. 

Маруся. Ану, я загадаю. 

Іван. Ох, ти, моя зозулечко! А ну-ну, загадай! 

Маруся. „Що буде, як козї мене сім літ?" 

Іван. Мати привела Каленика, та не скажу, як зо- 
вуть! Восьмий год піде! Ну, вже й загадку вубрала! 
А що, братя, значить: ,. Андрій, сїм верст, по коліна. 

Христя. І де він, матінко, повидирав сих загадок? 

Іван. Се, бачити, так було: йшли три чоловіки над 
річкою, а їм на зустріч іде чабан. Вони всі три і за- 
питали його заразом: один питає — „як тебе звуть?" 
другий — „чи глубока ся річка"? а третий — чи да- 
леко до села?" Він їм усїм тром відповів заразом: — 
„Андрій, сїм верст, по колїна". Ну, годї теревені пра- 
вити! От, колиб се хто заграв, хоч на губах, доки 
музики прийдуть, а я-б учистив козака!.. Ге, коли-б 
ви, братя, знали, яке мене лихо спіткало!... аж до 
плачу мені доходить. 

Омелько. І певно, що лихо велике, бо й твар тобі 
зморщилась, неначе постіль. 

Маруся. Єй Богу! Це вже знов щось вигадав. 

Іван. Еге, добрі вигадки! колиб тобі так, як мені, 
то тобі і голову повернулоб назад потилицею. 

Маруся (зареготіла). А хіба у мене голова поти- 
лицею наперед? 

Іван. Догадала ся! Знаєте, панове-товариство, хо- 
тів я порадитись з вами, що оце в осени вже 



— зо — 

хочу оженити ся; годі вже бурлакувати! Та не 
знаю, яку мені й брати: чи сьлїпу, чи криву, чи без- 
носу, бо проста не піде за мене! От добре моєму по- 
братимови Семенови, що єму й на думку не спада 
женитись. 

Семен. От, чортів парубок, яке приклав!^ 

Одарка (засоромилась). Тебе, Іване, і за ніч не 
переслухаєш. 

Іван (До Одарки). І ти обізвала ся? Так і видко, 
що заміж не хоче. (Регіт). 

Одарка. А, бодай тебе! 

Маруся. Це не в віко, а прямо в око попав! 

Іван (До Марусі). Слухай, чорнява, брови, як сме- 
тана, сажою підведені, глиною зашпаровані,— чи ти 
підеш за мене? 

Маруся. Як за такого хорошуна не йти? (Регоче). 
Кругом багатир: від холяв до потилиці. 

Іван (подумав). Нї, не буду я тебе сватати! Бо ко- 
либ ти була хоч трошки висша, або нисша, або тов- 
ща, чи там тоньча... А то якось не під лад. Та 
щей зовсім не балакуча, неначе у тебе й язика не- 
ма!... (Регіт). 

Христя. Іване, я піду за тебе! 

Іван. Ти? а ну, пострівай, я придивлюсь тобі, (ди- 
вить ся їі в очи). Еге-ге, та ти-ж каліка! 

Христя. От, ще що вигадав ! 

Іван, (шепче її на ухо). А првда? (Христя відпи- 
хає його і біжить між дівчата). 

Омелько. Ну, хлопці, щож ви стовбичити? Доки 
музики прийдуть, грайте у карт, або що. 

Семи. Справдї, давайте згуляєм у лави! А в кого 
є карти? Або у хвильки? 

Оден з парубків (виймає карти). Ось у мене є! 

Іван. Ану, покажи!... (Придивляє ся на карти). Та 
й засмальцовані! Славні будуть блини, як діждемо 
масьляноі. 

Семен. Ну, хто у хвильки? (Семен і три парубки 
сідають на полу і грають у хвильки; деколи промо- 



— 31 — 
вляють). А в тебе дудник? Ходи кралю! чуть лїзе. А 
в кого курятник? Клади стару! Та не поглядай! Та 
ви-бо не змогруйтесь! За одно пропадать козирай 
нехвалидом. . . Клади поопівну. 

ЯВА VI. 
Ті самі, Гриць і Василь (музики). 

Іван. За вовка помовка, а вовк і в хату. Грайте ме- 
ні зараз. (Схопив одного музику і почав п^ттувати). 
„Ой, грай, коли граєш!" 

Музика. Та ну-бо, не пустуй! — штрумент розі- 
бєш. , 

Оиелько (частує). Випийте, братя, та заграйте 
нам якої небудь! 

Музики. Можна, якої завгодно можна. 

Іван. Заграйте менї такої, щоб я аж не стямив ся. 

Музика. Усякої можна! (Настроює скрипку.). — 
Тільки щоб на струни було. 

Іван. За се не турбуй ся, я за все плачу. 

Омелько. А з яких-би-то грошей? 

Іван. З яких? Що з тобою розказувать... 

Омелько. Та ти, Іване, не хапай ся, — нехай зпер- 
шу дївчата потаньцюють. 

Іван. Отце вже не по моєму! (Музики заграли, 
дївчата по дві кружка таньцюють). 

Іван (довго дивить ся, притупуючи ногою). Та 
вше більш копи лиха не буде! „Трясіть ся рубці, ди- 
віть ся хлопці! Розступіть ся, миряне, нехай гиря по- 
гуляє!" (Схопив одну з дівчат і таньцює з нею). 

Ой піду я в лїс по опеньки 
Таки найду дуб зелененький; 
Сюди-туди дубком стрепену, — 
Натрусила жолудиків пелену. 

(Завіса) 



— 32 — 
Д ї Я III. 

Через тиждень після другої дїї. 

(На сцені ті самі обставини, як і в першій дії, 
тільки хата Одарки трохи глубше в село; проти ха- 
ти, зовсім на передї, кирниця і жолуб. Вечеріє.) 

ЯВА І. 

Христя і Маруся. 

ГЛаруся і Христя (йдучи до кирницї з відрами на 
плечох, сьпівають): 

За тучами, за хмарами 
Сонечко не сходить; 
За лихими ворогами 
Мій милий не ходить. 
Ой, ви, тучі, грізнії, 
Розійдїть ся різно! 
Прийди, милий, чорнобривий, 
Хоч не рано — пізно! 
Привикайте, карі очи, 
Самі ночувати, — 
Гей, поїхав мій миленький 
У поле орати. 

Бодай воли живі були, 
А плуг поломав ся, 
Щоб мій милий, чорнобривий 
З волами пригнав ся. 
Христя. (набирає води) Чи буде-ж то Одарка 
кликати на сватаня? 

Маруся, (також перехиляє ся у кирницю). А хто 
її знає! Ні, ти ось що скажи; пдо буде, як Микита до- 
відає ся про це сватаня? 

Христя. А хібаж він не знає і досї? Та мені здає 
ся, що Микита тільки так собі коверзує!... 

Маруся. Ой, ні, не кажи сего, бо знаю я добре; 
Микиту!... (Озирнула ся навкруги). Чи ти знаєш, щоі 



— 33 — 

він ще позавчора пішов у Хвестунову, до якогось 
ворожбита? 

Христя. Ой, лишенько! Еге!... І щож той ворож- 
бит зробить? 

Маруся. Що? Перекине Семена в вовкулака, от 
тобі й роби, що хоч... Я вже шепнула про се Одарцї, 
так вона, Господи, як плакала! 

Христя. Сердешна! Чула і я, сестричко, що є такі 
ворожбити... Хай Бог боронить!.... Отже розказують, 
що завторік, чи ще давнїйше, у Хайнівцї та один 
упир за щось-то ремствував на якогось парубка... ^ 
Ото той парубок посватав ся, а о пісьля і звінчав 
ся. Тільки що, каже, вийшли вони з церкви, аж його 
молода зараз і перекинулась у зазулю, вилетіла на 
тополю і почала кувати; а він перекинув ся у соба- 
ку, тай побіг, гавкаючи, у подовж села, і відтоді й 
чутки про них нема... Ох, борони Боже! Прощай, се- 
стричко! (Пішла). 

Маруся. Ходи здорова! Господи, як то чудно у 
сьвітї дїєть ся, що, кого щиро кохаєш — одвертаеть 
ся від тебе, та ще й кепкує, зневажає; кого-ж нена- 
видиш, дивить ся на його не хотїла-б в очі лїзе!. . . 
Ох, Микито, завязав ти мені сьвіт, отруїв ти мою ду- 
шу!. . . За те-ж тепер і сам караєш ся! Нудиш сьві- 
том за Одаркою, а вона й дивитись не хоче на тебе! 
І чого він до неї липне? Дивно! Чи зрозуміє-ж вона 
його речі, його погляд, його душу?. . . (Сьпіває). 

Чи я вилила, чи я вбрела, 

Чи мене підмито? 

А чи козак любить не став. 

Чи його отбито?. . . 

ЯВА П. 

Іван і Маруся. 

Іван (виходе від села). Чи то ти тут, Марусе, сьпі- 
вала? Диви! А я йду собі та й думаю: певно, соло- 
вей! 



— 34 — 

Маруся. Тобі-б тільки насьміхатись. . . От, ща- 
стя дївцї ! . . . 

Іван. Щастя, як трясця, копо нападе, не скоро по- 
кине! Якій же то дївцї? 

Маруся. А вже без лиха не обійдеть ся, як хтось 
то довідаєть ся! 

Іван. Про кого це ти кажеш? 

Маруся. Знаєш про кого!. . . Щось буде, а чогось 
не стане. . . 

Іван. Дурниця! хіба ти що чула про. .. 

Маруся. Що вже я вухом чула, того у мене з язи- 
ка не вхопиш! 

Іван (зазира їй в очі). Справдї? А ти не знаєш, 
куди пропав Микита?. . . 

Маруся. А почім я знаю!... Хіба мені Микита 
що? Сват він менї, чи брат, чи яка рідня?. . . 
Іван. Так, так, нїби свояк з лївої щоки?. . . 

Маруся. Ти вже почнеш чорт-батька-зна що ви- 
гадувати, та притул^^гь горбатого до стїни ! Прощай 
(Пішла). 

Іван. Ідїть здоровенькі! Ну, та й заздрістна яка 
дївка! Вже їй, бач, і непонутру, що Одарка перш її 
йде заміж. Мабуть, цї підстаркуваті дївчата скрізь 
однакові, що дївку, котра йде раніш їх заміж, у ложцї 
води втопили-б!... Що-ж це Микити ніде не видко? 
Ще як позавчора бачив я його у ранцї в шинку, та 
й доси ! Такий понурий був, та сердитий, все пив 
горівку. . . О, завзятий, бісїв парубок! Одначе, Ма- 
руся, мабуть, щось знає... Треба сьогодня бути на 
сторожі! Стрівай, а це що? (Придивляєть ся). Хто-ж 
ото йде? Так і є: Семен з старостами! А хто-ж то за 
старостів? Бач: писар Скубко та старий Кугут! А 
ну, заховаюсь, та послухаю, що вони казати муть! 
може це й менї на старість знадобить ся! (Ховаєть 
ся за жолобом). 



— 35 — 

ЯВА III. 

Семен, писар Скубко і Кугут. 

Кугут. Ти-ж, Семене, зостанеш ся на дворі, а ми 
підемо в хату, бо так закон велить; а там вже, як 
що той. . . то й тебе покличемо. . . Я пак і забув спи- 
тати, як ти з дівкою, що вона?. . . Бо треба знати, з 
чого розмову почати. . . 
Скубко. Да, обязательно! 

Семен. Вона согласна!... Тільки баба її неначе 
трохи... Каже, що Одарка ще молода: „нехай, ка- 
же погуля!". . . 

Скубко. А которий же їй, примеру, год? 
Семен. Вісїмнайцятий. 

Скубко. Що-ж, дївчонка як раз у поре! Уже за- 
конний срок перескочила!. . . 

Кугут. Та вже якось воно буде, якось-то Господь 
нам допоможе. . . 

Скубко. Знаєте, як то кажуть: „що було, то ба- 
чили, а що буде, то повидимо". Умієм заговорити 
зуби, і всьо будеть акурат! 

Когут. Ну, то ходїм, пора! Господи благослови! 
(старости пішли в хату Одарчину). 

Семен. Хай вам Господь милосердний помагає! 
(Сідає на камені). І чого воно на вулиці так тихо: 
нї гоміну, ні сьпівів не чути? Хоч би щонебудь голос 
подало. Тихо, всюди тихо! (Задумав ся). Хоч би Іван 
на цей раз трапив ся, він би розважив мою тугу. — 
Правду, мабуть, кажуть, що, перш чим оженитись, 
треба тричі зажуритись... Якісь сумні думки роєм 
обсідають полову і одна другу жене і розбиває, мов 
хвиля хвилю!... Одна думка не лізе менї з голови: 
з якого побиту Одарка позавчора, на вечерницях, 
як сказав я їй, що пришлю у недїлю зарущники, ні- 
би злякалась і затремтіла, а потім якось чудно спи- 
тала: „а чи будемо-ж ми щасливі?" Далї щось таке 
натякнула про Микиту, ніби боїть ся його... Став 
я її допитувати: хіба, може, кажу, Микита похва- 



— 36 — 
лив ся? Вона замовкла й замовкла, неначе води в 
рот набрала. З того часу я серця свого не заспо- 
кою! Раз-пораз мені здаєть ся, що ось-ось, незаба- 
ром, усе, чим я жив, усе', що мене тішило на сьвітї і 
що керувало моєю тяжкою працею, одіймуть у мене 
на віки... Мов вихор налетить, зопсує і полама моє 
щастя. . . 

Іван (тихо). Задумав ся... Чи не налякати мені 
його? Може звеселю... 

Семен. Неначе хто балака? 

Іван (тихо). Почув! (Почина гарчати по-собачі). 

Семен (приглядаєть ся). Щось неначе лежить?.. 
(Іван гавка). Собака, чи що? (Іван нявчить по коша- 
чі). Що воно таке? (Іван сьпіває півнем). Справді, 
чи не відьма? 

Іавн (хутко кидеєть ся до нього і балака не сво- 
їм голосом). Здоров будь, козаче! # 

Семен. Це ти, Іване? 

Іван (сЬоїм голосом). А то-ж який біс! А куди це 
ти налагодив ся? 

Семен (усьміхнув ся). Хіба-ж від тебе виховаєш 
ся? Одначе, спасибі, що ти прийшов, а то я трохи 
не здурів; така мене туга взяла. 

Іван. Чорт-батька-зна чого журить ся! Кажуть же, 
що кому хвортуна служе, то він ще й хвортуну лає. 
Дівка його любить, що й душі не чує, а його бере 
туга! Чудасія, та й годї! 

Семен. Та баба Одарчина щось морочить! 

Іван. Сказано, стара! треба-ж показати, що в ній 
вся сила. А може боїть ся, щоб чого не нашкодив 
Микитин батько? 

Семен. То-то бо й є! Щось і Одарка ніби не та 
стала. 

Іван. Говори! Одарка^баби не послуха; не так во- 
на тебе любить, щоб послухала бабиних витребе- 
ньок; тільки. . . 

Скубко (на порозі). Семьон, гов! А йди сюди! 

Іван. Бач, он вже й гукають тебе. А що, тьохнулО' 



— 37 — 

серденько? їди-ж, їди! Там вже Одарка виглядає 
тебе з хусткою. 

Семен (весело), приходь же, Іване, на сватаня — 
ти-ж у мене й за боярина будеш! Та клич усіх хлоп- 
ців. 

Іван. А я думав, що ти за боярина покличеш я- 
кого-небудь дуку. . . 

Семен. От, ш,е ш,о вигадав! Ми-ж з тобою не чу- 
жі: памятаєш, як колись хрестами помінялись? 
Іван. Я памятаю, аби ти не забув! 
Семен. Приходь же, Іване, насватання! та збігай 
за одним заходом і за музиками. (Пішов. Івандивить 
ся йому в слід). 

Іван. (один). Чудний парубок: дївка без міри йо- 
го любить, а його бере туга!. . . Коли-б мене так ді- 
вчина любила, то була-б у мене й сорочка вишива- 
на, і стьожка? Тільки слава, и;о стьожка: мотузка, а 
не стьожка! Ех, чорти його батька знає, здаєть ся, і 
робиш гірко, а їсти усе-ж таки не солодко! (Махнув 
рукою). Ех, танцюй лихо, сьмійтесь злиднї. (Сьпіва 
і танцює). 

Коли місяць зійшов, 

Ой, чом не прийшов, 

Тодї тебе принесло. 

Як сонечко ізійшло! 

Ой, чом не пришов 

Як я говорила, — 

Цілу ніченьку, 

Сьвічка пригоріла. 

Ой, хто до кого, 

А я до Параски, 

Бо у мене чорт-ма штанів, 

А в неї запаски! (Пішов). 

ЯВА IV. 
Одарка (вийшла з хати), потім Ліаруся. 
Одарка. От і рушники я вже подавала, а іі сама 
не знаю, чи рада я, чи не рада, що йду за Семена? 



— 38 — 
Кого-ж би це мені" покликати у дружки? Піду на се- 
ло і яку першу дівчину зустріну, ту й покличу. (їде 
на село, їй на зустріч Маруся). 

Маруся. Добри-вечір! Не вже це ти й рушники 
подавала? 

Одарка. Подала, сестричко! 

Маруся. За кого? 

Одарка. Ще й питає! Прошу тебе, сестричко до 
мене за старшу дружку. 

Маруся. Коли-ж весїля? 

Одарка. У ту неділю. 

Маруся. Щаслива ти! За Семена йдеш? І він ща- 
сливий!... Бач, як то кажуть: „за терпіння Бог дає 
спасіння"; хоч і довго ждала, а таки діждалась сво- 
го щастя. 

Одарка. І ти діждеш! 

Маруся. І... дай поки! Мій сужений мабуть ще 
десь на припічку кашу їсть. 

Одарка. А Микита? Невже знову згордував? 

Маруся, (з серцем). Дуже він за мною пеклуеть 
ся! 

Одарка. Ну, і як ти його, сестричко, любиш! — 
Мені здаєть ся, що я-б його ніколи не покохала: та- 
кий у нього страшний погляд, — мов опече тебе 
ним, як гляне! Та сердитий, та поганий на язик!. . . 
Я й не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве ска- 
зати. 

Маруся, (зітхає). Через те я його люблю і поко- 
хала, що не вміє він щоразу нї ласкати словами, нї 
гголубити речами, а одним поглядом усе тобі ска- 
же!. . . Орел, а не парубок! Раз тільки я учула його 
закохану розмову і стерялась: і серце і душу йому 
віддала! Зневажа він мене, гордує мною, як вітер 
горою!... Перед усим миром знущаєть ся надо 
мною й глузує мені у вічі. А одно слово тільки він 
скаже, та так, як тільки уміє сказати; одним погля- 
дом все скаже, і я всю його зневагу забуду і знову 
збожеволію і стеряюсь! 



— 39 — 

Одарка. Бідна ти, серденько! 

Маруся, (зиркнула на неї). Бідна? Чого-ж к^бі 
так стало жаль мене?. . . 

Голос Скубка. А деж це наша молода? 

Одарка. Це-ж вже мене шукають. . . Ось я зараз! 
(До Марусі*. Ьіл<и-ж, Марусе, та клич усїх, усїх дів- 
чат, а я піду лагодити закуску, бо баба самі не впра- 
влять ся. Гляди-ж, не барись, приходь хутенько. — 
(Йде). Стривай, і забула. Як думаєш, кого мені ще 
покликати за другу дружку? Покличу Христю, абс^ 
Горпину. . . Як ти думаєш? Кого ти раєш? (Пішла). 

Маруся (дивлячись їй у слід). Про мене хоч і 
Христю! (Рехоче). Тобі-б тільки п^ебетати, та млї- 
ти від солодких річей!... Чи тямиш же ти, що то 
таке коханнє? Ти мене жалїєш? Ти так богата ща- 
мяст, що й менї хочеш його уділити? Дурна, дурна! 
Одначе дурному, та ледачому завжди щастить ся!... 
Що не говори, а бісова тїнь гарного парубка підхо- 
пила... Це відьомське чудо! Розквасить губи, та й 
дома, що ось-то яка я красуня!. . . Хороша, як кур- 
ка задріпана! (Чутно за лаштунками пісню). Еге, 
це вже й парубки йдуть на сватаннє!. . . піду та скли- 
чу тобі дївчат, а потім будем дивуватись на те ща- 
стя!. . . ха-ха-ха! А Микита десь запропастив ся!. . . 
О, тепер я з нього поглузую!. . . (Пішла). 

Я В А V. 
Омелько, Іван і парубки (йдуть через кон з піснею). 

Гей, по синьому морю 

Хвиля грає. 
Гей, турецький корабличок 

Розбиває, 
Гей, сорок тисяч війська 

Витопляє, 
Гей, сорок тисяч війська 

Ще й чотирі. 
Гей, то-ж їхали козаченьки 



— 40 — 

Та із України. 

Гей, викресали вогнику з оружини. . . 

(Виходить Семен, уклоняєть ся парубкам і просить 
їх в хату). 

Іван, (вертаєть ся). Треба побігти ще за музика- 
ми. Чорт його зна, яку їм і цїну давати? Ондечки й 
дівчата вже йдуть. (Пішов). 

ЯВА VI. 

Дівчата (стають проти хати і сьпівають): 
Заручена та Одарка, 

Зарученая; 
Дала свою білу руку 

На вічну заруку. 
Чи ми-ж тобі, та й Одарко, 

Не казали, 
Чи ми-ж твого та й серденька 

Не втішали, — 
Не йди, не йди та до броду 

Рано по воду. 
Та не слухай тих голубів, 

Де два загудуть. . . 
(Одарка вийшла з хати і кланяєть ся дївчатам три 
рази у пояс. Потім запрошує їх до хати). 

ЯВА VII. 
Два музики і Іван. 

Іван. Ідіть же, дяденька, прямо в хату, а мені ш.е 
де-куди треба збігати. Так що-ж, дяденька, договор 
так, як я каварив? 

Музика. Ні, так буде не ловко! Четвертака до 
карбованця набавиш? 

Іван. А какой-бо ви!... Та беріть двайцять ко- 
пійок срібла, — прошу вас! 

Музика. Як то можна? Штрумент же що-небудь 
стоїть, ну, й струн, може, на цілого гривеника зо- 



— 41 — 

псуєш, так воно-ж чогось коштує? Тепер сама тон- 
ча струна, так вона, брат, аглицька, або ще й дорож- 
ша!. . . Как тн полигаєш? 

Іван. Ну, нехай буде по вашому! з вами не зго- 
вориш! 

Музика. Верно!. . . Потому штоб і гаварить, так 
обученіе требуєть ся. . . Чудний ти! Тепера хоч і на 
скрипці, павука тож чого-небудь стоїть... Я, може 
не одного карбованця заплатив, доки навчив ся. — 
Дам я тепер тобі скрипку, ну на, на!. . . От ти й не 
заграєш; бо звесно, как не туди пальці стоять. Воно 
до всякого діла є наука. . . Мені дратвою привязува- 
ли пальці до скрипки, доки навчили! привяже, — і 
грай. . . да!. . . А вот как єтот мальчонка був предо- 
ставлен до меня ундравоученіє, так што я з ним во- 
спріїмчив був. Ось роскажи, как я тебя муштрував! 

2-й музика. Мене даденька били, у-у, здорово би- 
ли!. ... 

1-й музика. Мальчонка вон ничаво, ну только 
пьоть, біда, як пьоть!... Раз, однажди договори- 
лись ми свадьбу грать за 75 кипеєк. Положим, про- 
дешевили. Так воно побачив на вікнї пляшку, думав 
што водка та й украв її, та в горло а то хитижен. . . 
Штож ти думаєш, чуть дуба не дав. Так я його, як 
схватив за холку, да как трипонув, так-так увесь ка- 
нифоль з него і вискочив!... 

2-й музика. Мені у сірівцї вимочували руки, а 
далї шевсзкою смолою натирали пучки, щоб отак-о 
гудїла. . . (Показує на бубонї). 

Іван, Та добре, добре, йди вже, бо тебе й за день 
не переслухаєш! 

1-й музика. То-то ж-бо й є! До всякого діла тре- 
ба знать, як і що!... (Пішов у хату, настрооюючи 
скрипку). Я тобі усякий танець так заграю, що. . Я 
можу козак-вальця, і жидівочку, і всякі панські тан- 



ці 



ї» 



— 42 — 
ЯВА VIII. 

Іван. У когоб-же се мені на сватане пожичити цілу 
свиту, або хоч невірненького жупана? Піду до ста- 
рого Ганнущенка; у него, кажуть, є червоний жупан, 
ще прадідівський, чи не позиче? Як одягнусь, то-то 
з мене буде, та й ловкий же! Зараз шапку на бакир, 
візьмусь у боки і нікому не зверну з шляху!... (Пі- 
шов). 

ЯВА IX. 
Микита і Маруся, а згодом Іван підкрадає ся і при- 
лягає за жолубом. 

Микита (тягне за руку Марусю). Кажеш, и;о вже 
посватав? 

Маруся. Отеє туж-туж... вже либонЬ і гульня по- 
чалась. (За лаштунками чути музику до кіньця дії). 

Микита. От як!... Марусю, вуклич мені* Семена на 
часинку, будь ласка! 

Маруся. Так би я тебе й послухала, і не проси і 
не говори мені, нічого не хочу слухати ! 

Микита. Марусю, слухай сюди !... 

Маруся. Шкода вже мене обдурювати! Дурив, ду- 
рив мало не два роки, та й кинув на посьміх людям! 
Ще й лихословиш мене, та гордуєш перед усїма, що 
звів з ума! І на вечерницях тоді* що ти мені казав?!... 
Ще й бивби може, як би... Потім знов підлестив ся 
і знов відкинув ся... Ось і докотила ся ниточка до 
клубка... 

Микита. Прости мені, ятодї й сам не памятав, що 
балакав! Виклич мені Семена або Одарку, я тільки 
скажу одне слово, — та й чорт з ними! Слухай, Ма- 
русю, коли ти викличиш Семена, то щоб я крізь зем- 
лю провалив ся, щоб я сьвітла сонця не вздрів, коли 
не свататиму тебе!..'. Я хочу тільки поглузувати з 
него! (Маруся пильно дивить ся єму в очи). Ска- 
жи-ж, навчи мене, чим зможу тебе ублагати!... Не 
имеш мені віри? О, Боже, який же я нещасний! Хоч 
би одна була людина така, щоб повірила мені на 



— 43 — 

крихту... Ну, Марусю, коли й ти вже не ймеш мені 
віри, то піду я, куди очі поведуть... та або втоплю 
ся, або заріжусь! (Йде). 

Маруся, (кидає ся до него). Стривай, Микито! 
Бог оден бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не 
маю сили сперечати ся твоїй воли. 

Микита. Ти викличиш? Іди-ж, йди швидше, Ма- 
русю. Чогож ти стоїш?... Марусю, серце моє! (падає 
перед нею на колїна). Бач, Марусю, я на колїнах те- 
бе благаю, грудку землї зїм, щоб тільки ти повірила 
м^нї... ^ "' '"^ 

Маруся. Ох, щож ти зі мною робиш?... (Підводить 
єго). Слухай Микито! Похваляв ся ти йти в сьвіт, 
за-очи... і я тобі скажу, що загину, коли ти ще раз 
скривдиш мене! Не губиж ти мене, не губи, мій орле! 
Бо пропаду, єй-Богу, пропаду за тобою!... Підожди, 
мій соколи, туть, а я зараз!... (Побігла в хату). 

Микита (сам). Чари, чари,.. Бач, Бач, бісів дїд, 
як причарував! Сказав, що щей до села не дійду, як 
вона сама на зустріч менї вибіжить. Обдурив, клятий 
ворожбит! Тільки гроші в мене видурив, та горівки 
доволї насмохтав ся... О, не попадай ся-ж і ти менї 
тепер, чортів дїдугане! Я тебе на десятеро розірву, 
зтовпчу, як гадюку, на шматки розедру тебе, чортів 
брехуне!... Добре причарував! О, чом я не зможу 
роздерти себе, щоб вирвати з грудей серце, зтопта- 
ти єго, жбурнути, коли воно Одарцї осоружне?! Так 
нї, не буде сего, нїколи не буде, щоб Семен, отой 
обшарпанець, голодранець, взяв верх наді мною!. . . 
Та скоріш піду я на Сібір, у каторгу, у пекло до са- 
мого сатани, а не попущу тобі Одарки! Задавлю 
анахтемську віру, убю, як собаку! Де-ж ти, мій во- 
роже, мій супостате? Виходь мерщій. Дай же менї 
пімститись на тобі, серце своє вдоволити!... 

ЯВАХ. 

Ті самі і Семен. 

Семен (на порозї). А хто туть мене кличе? Ма- 



— 44 — 

руся сказала, що якийсь чужий чоловік... 

Микита. Семен?... Боже, в мене руки дрЬіАть... 
голова горить... Страшно мені!... Убить?... Нї, нї, нї! 
Убити, а потім утечи.... Куди утечи?... Зараз втекти? 
А вони завтра звінчають ся... Люди все знають... Мене 
осьміють... Нї, раз мати родила, — не двічи й поме- 
рать!... (Підходить до Семена і удає з себе спокійно- 
го) Се я тебе кликав. Чогож крадеш ся, мов той зло- 
дій? Бач, як ти загордував, що мене й не кличеш на 
сватане... 

Семен. Тебе на сватане? Ти-б таки й пішов! — 
Окрім того, мені" сказали, шо тебе і в селї нема... 

Микита. А де-ж я був? Ти знаєш, де я був? (Бере 
Семена за груди). 

Семен (відпихає его). Що се ти, здурів, чи пяний? 

Микита. Здурів?!... Я питаю тебе: де я був? де я 
був? (Знов вхопив його за груди). 

Семен. Та відчіпи ся ти від мене! (відпихає єго). 
Чого тобі треба? 

Микита. Ти ще й штовхаєш мене? (Хапає єго за 
горло). 

Семен (пручаючись). Се розбій! 

Микита. Нї, я шуткуюсь з тобою! (Виймає з ки- 
шенї складаний ножик). 

Іван (хутко вхопив Микиту за руки). Пострівай! 
Не втнеш, Аврам, Исака, бо коротка шпага!... Хлоп- 
ці, сюди! Е, брат, шутки- шутки, а хвіст на бік! Хлоп- 
ці, сюди!... (Крутить Микиті руки). 

ЯВА XI. 

Ті самі, парубки, дівчата, музики, старости, Одарка, 

Маруся і народ. 

Бс'ї. А що туть таке? 

Іван. Щей питають! Поможіть звязати, бо пру- 
чае ся! (Вяжуть Микиту). Бач, до якого ума доведе 
горілка! 

Микита. Пустіть мене! За що ви надо мною зну- 



— 45 — 

щаєтесь? Лутше втопіть мене, або вбийти! Собаки! 
Йро ..тюги!... 

Маруся (з жахом). Микито, Микито! що ти на- 
робив? 

Микита. Геть з очий, гадино!... (Штовхає ногою 
ніж). Семене, заріж мене, бо ти моїх рук не втечеш!.., 

(Завіса) 



— 46 — 
Д ї Я IV. 

Через тру ТИЖНІ. 

(Середина Семенової хати. — Все новесеньке, хоч і 
не богате). 

ЯВА І. 

Зачепиха сидить на печі, Одарка пеклює ся коло печі. 

Одарка. От бачте, бабусю, які-бо ви не добрень- 
кі! Скільки вас не прошу, скільки не благаю, щоб 
навчили мене старосьвітських пісень, а ви все не 
хочете. Помрете, то й пісні з вами помруть. 

Зачепиха. І на що тобі та старовина? Тепер всю- 
ди вже сьпівають нових пісень, абож московських... 
Така вже тепер, бач, поведенція стала, що старе, то 
те ніби й непотрібне! 

Одарка. Як кому. Иньшому стародавнє до вподо- 
би, а иньшому новина. 

Зачепиха. І тобі однаковісенько! Тепер вже все 
пішло на виворіть... Хіба я не бачу?... Щож, чи скоро 
там твій обід поспіє? Можеб я тобі що помогла? 

Одарка. Отакої вигадайте! Ви й рогача не підій- 
мете! Вам тепер тільки казок казати, та скубати пі- 
ря — ото ваша уся й робота. Коли пісні не хочете 
сьпівати, то хоч казку кажіть! 

Зачепиха. Казку? Я й до завтра нї одної не нага- 
даю... Усї позабувала... А що-то я їх знала! А пісень, 
пісень, мабуть і за тиждень не пересьпівалаб!... Мій 
батько був з запорожців. Господи ! як почне/ було 
розказувати про ту війну, — волос ся до гори підій- 
має. Ох, давно те дїялось... (Заснула). 

ЯВА II. 

Ті самі і Маруся (у вікнї; вона розчіпчана). 

Маруся. Чи живі піє? Чи ще не задавило вас 
щастє ? 



— 47 — 

Одарка. Заходь в хату, сестричко ! Від самого ве- 
сїля ти й очей в хату не навернула. Спасибі, що від- 
відала! (на стороні). Бона немов непритомна... 

Маруся. Не дякуй, голубко, доки нема за що! А 
може я заступила то.бі сонечко, то я й відступлюсь 
від вікна, бери вже й весь сьвіт сонця до себе! 

Одарка. Ти щось чудне говориш!... 

Маруся. Я прийшла до тебе за позичкою. Удїли, 
сестричко-богачко, і мені свого талану, бо в тебе єго 
повно, як одежі у злидня: „у щасті" ходиш, щастя 
топчеш, щастєм умиваєш ся, щастєм укриваєш ся!" 
Ха-ха-ха! Там тепер у волостї роздають талан, твій 
чоловік набрав повень запіл! Ха-ха-ха!... 

Одарка. Бабусю, що вона таке говорить? 

Маруся. Твоє щастє — полова! доки вітру нема, 
воно й держить ся купи, а вітрець подохне і полову 
як язиком злизує!... Позич же мені хоч частину того, 
чого і в самої бракує... Ха-ха-ха! Ох, якаж ти щасли- 
ва!... Кличте і нас на веселі слези, і ми з жалю по- 
таньцюємо!... (Зареготала і пішла). 

Одарка (побігла до баби). Чуєте, бабусю, що 
вона звіщує? Ох, страшно мені!... Я речей її не зро- 
зумію... Про які вона веселі слези говорила? Певно 
таки стерялась вона... Вона так страшно реготала, 
щой доси той регіт лящить і вчуває ся мені... Чи не 
подїялось чого з Семеном? Здаєть ся, вона нічого 
такого страшного не сказала. Чогож я уся тремтю? 
Чогож на серцю у мене ніби похолонуло?... 

ЯВА III. 
Ті самі і Семен (Засмучений). 

Одарка. Ось і Семен вернув ся! А я туть без тебе 
мало не вмерла! Бачиш, і доси мов пропасниця ме- 
не бє!... (Семен мовчки сідає за стіл). Що сез то- 
бою, мій голубе? Чого так засмутив ся. Голова бо- 
лить? Чомуж ти не обіймеш мене, не пригорниш, не 
приголубиш?... 



— 48 — 
Семен (обіймає її). Я?... Ох, Боже милий. Твоя 
сьвята воля! 

Зачепиха. (прокинула ся). От і гаразд, що ти, 
Семене, вернув ся. А я задрімала і снить ся мені, 
буцїм-то у церкві стою. Ох, Господи милосердний! 
Завтра великий празник. Сходіть, дїточки, до цер- 
кви, та помоліть ся Господеви... І я пошкандибалаб, 
колиб здужала... 

Одарка. Я тобі, мій голуби, взавтра щось таке 
гарне, гарне подарую... Вгадай, що? Не кажіть, ба- 
бусю! (Біжить до скрині і виймає вишивану сорочку) 
Бач яка гарна! (Семен схиляє голову до стола). Се- 
мене, та що се тобі подїялось? їй Богу, я заплачу... 
Семен, (тихо, в голосі чути слези). Щож? Так, 
стало буть, мені на роду написано! (Сьпіває): 
Ой, годї журити ся. 
Пора мені женити ся; 
Бізьму я чорнявую, 
Щей личеньком білявую. 
Вона гляне оченьками. 
Моргне чорними бровами, — 
Моє серце звеселить ся! 
Пора мені оженить ся! 
Гей, в осини оженив ся, 
А весною зажурив ся, — 
Записали у салдати, 
Треба жінку покидати... 
Плачуть карі оченята, 
. Сохнуть, вянуть бровенята; 
Тяжко менї дивити ся!... 
На щож було женити ся? 
Одарка. йому, бач, сьпіви на думці, а до мене й 
не забалака!... Чим я тебе прогнівила?... 

ЯВА IV. 
Ті самі і Іван. 

Іван. Здрастуйте! Помагай Біг вам на все добре! 
(Одарка сумна відходить від Семена і стає біля пе- 



—.49 — 

ЧІ). ЧОГОЖ се ви всі" мовчите? Поглухли, чи ІДО? — 

Здрастуйте, кажу вам! (Помовчав). „Милости про- 
симо сідати!" Спасибі, сядемо! (Сідає). 
Одарка. Сідай у нас, Іване! 

Іван. Тоді просиш, як сам сїв. Здрастуйте, бабу- 
сю! чи ви ще підскакуєте? 

Зачепиха. Підскакую: з печі до долу, а з долу на 
піч. 

Іван. Сором же вам! Такі молоденькі що тільки-б 
таньщовати, а ви все на печі... Злазьте, мерщій, та 
потаньцюєм!... (Таньцює і сьпіває). 

Ходить гарбуз по городі, 

Питаєть ся свого роду: 

„А чи живі, чи здорові 

Всі родичі гарбузові?" 

Виліз медвідь на бузину. 

Сказав „кукуріку!..." 

Як у тебе, так у мене 

Брови на шнурочку. 

А в городі" бузина, 

А в Київі дядько; 

Тим я тебе полюбила. 

Що на пятї перстень. 

Чого бо ти журиш ся, Семене? Ще гірш бува!... 

Семен, (схопив ся). Ох, Іване! Не кажи. Нехай 
Одарка доки що не знає... Я сам її потім скажу... Ох, 
Іване, за що, за що на мою голову таке горе? 

Одарка (з ляком). Та що там таке? 

Іван. Дуже цікава річ. А я й забув вам розказати. 
Чи ви чули про Микиту? Якийсь міщанин розказу- 
вав сегодня, біля шинку, що, каже, бачив його аж 
під Київом. „Дивлюсь, каже, йде шляхомь я й спи- 
тав єго: куди Бог несе? — „Куди очі, каже, втра- 
плять! Кланяйтись там батькови і матери і скажіть 
їм, що вже на сїм сьвітї ми не побачимось. Нехай, 
каже, не нарікають на сторожу, буцїм то Ті підку- 
пив; мені принесла терпуга одна дівчина, я перепи- 
ляв рештування у хвурдизі, тай утїк"... Та, ви, бачу. 



— 50 — 
й не слухаєте мене? (Підійшов до Семена). Семене 
дай сюди руку. (Бере його руку). Жаль жінки? Ду- 
же жаль? Еге! аж слези в очах заблищали. 

Семен. Ох, Іване, колиб ти заглянув у мою душу! 

Іван. Видко, братчику, і по очах. Страшна сал- 
дацька шинеля? ! 

Ударка (учувши це). Ох, матїнко! доленько моя 
злая!. . . (Ридаючи, біжить до Семена й падає йому 
на шию). Боже мій, Бож^ мій, на кого-ж ти мене 
покинеш? 

Зачепиха. Що там таке? Чого вона голосить? 

Іван (зрушений). То вона з дуру, бабусю! Бачте, 
Семена назначили у некрути. . . 

Зачепиха. Ох, лихо моє тяжке!. . . у некрути?. . . 
(Голосить). 

Іван, Отак заспівали! Це неначе над мертвяком! 
Та вгомоніть ся, та послухайте сюди! І — заголоси- 
ли! Та слухайте-бо! Ну коли ви не хочете слухати, 
то я буду росказувати з горшками! Так слухайте, ви, 
горшки і ви, кочерги! Назначили Семена в некрути, 
а я, як почув це, та й кажу собі: у його жінка моло- 
да, а умене ні жінки,нї хатинки!. . . Нехай же Семен 
зна, що є у його вірний і щирий побратим Іван: пі- 
ду я за нього в москалі'!. . . 

Семен і Одарка (здивувались). Що ти кажеш, 
Іване?' 

Іван. Та це я з кочергами балакаю. Еге, та й ка- 
жу: піду я за нього в москалі'!... (Семен і Одарка 
кидають ся до Івана). 

Семен. Опамятай ся Іване! Моє лихо, мені й од- 
бувати його!. . . 

Іван (кричить). Мовчи! (Семен і Одарка обійма- 
ють його). Та ну вас! ще звалите з ніг! А ви думали, 
що Іван вас тільки так любить? Що Іван тільки вміє 
брехати?. . . Так, брате Семене? Ти мені став, як за- 
місць батька!. . . Н'іколи і ні в чім ти мене не скрив- 
див, від тебе я н'іколи лихого слова не почув. Знай 
же й ти, що у Івана під осією драною свитиною, є 



— 51 — 

серце, горяче серце!... (Чапко втира рукавом очі і 
сьмієть ся крізь сльози). Дурні очі, почали плака- 
ти!. . . 

Семен і Одарка. (радіючи). Іване, брате, друже!... 
товаришу вірний!. . . 

Іван. Сухий, немазаний!... (втира очі) Ач роз- 
плакали ся! ще посліпнуть, діяволські очі. Давайте-ж 
хоч горівки, або що! (Сїда за стіл і бадьорить ся; 
Семен і Одарка пеклують ся і подають горівку і за- 
куску). 

Зачепиха (хлипа). Спасибі тобі, мій синочку! От 
і кажуть, що товариство перевелось! 

Іван. Та ну-бо вже, не хваліть, а то перехвалите 
на один бік! Не рюмсай-бо, Одарко, та давай швид- 
ше по чарцї, а то й я знов заплачу! (Одарка частує 
його). Прощай, пару_бство! Прощай, моя латана 
свитино! Прощай, моя пошарпана доле!... Е, та й 
бравий з мене буде москаль! Бережись, душа, потоп 
буде! (Випива). Не бере, зовсім не бере.' Лей, Одар- 
ко, ще! Прощай, розуме! завтра побачимось! (Ви- 
пива). Давай хоч заспіваю на останцї. . . (Співа). 

Гей, шпориш, шпориш по дорозі", 

А бурян по обнозї, 

Гей ,та немає дравдоньки ні в кому, 

Та тільки в одному Бозї. . . 

Гляди-ж, Семене і ти Одарко, — як побачите ко- 
ли сиротину, то пошануйте й нагодуйте її, як батько 
дитину. Сироти, то моя рідня ! Я за ними по всяк час 
пеклував ся і побивав с'я, я плакав з ними... Пла- 
кав, та й тільки ! Не забувайте мене, мої любі ! 

Семен і Одарка. Нехай Господь од нас одступить 
ся, як ми тебе забудемо! 

Іван. А як трапить ся у вас зайвий карбованець, 
ви й пришліть його менї; я зараз випю, щоб свїт ме- 
ні замакітрив ся . . . 

Семен. За це не турбуй ся, брате! 

Іван. Богато не треба, а так, коли не коли карбо- 
ванця, або й два! Еге, стривай, аж ось коли діждусь! 



— 52 — 

Слухай, Одарко, виший мені сорочку! Бо в мене ще 
з роду-віку не було вишиваної сорочки. 

Семен. Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, 
подаруй краиде її Іванові! 

Одарка (подає Іванові сорочку). Нехай тобі бу- 
де на спомин! 

Іван. Оце так гостинець! Та як же гарно вимере- 
жана! За такий подарунок годить ся й поцілувати! 

Одарка (цїлує його). Чому-ж і не поцілувати? 

Іван. Ну, та й поцілувала! неначе вогнем опекла! 

Семен. Од и;ирого серця! 

Іван. А ти, Семене, не дрімай, — частуй! (Пють). 

Семен. Чи в памятку тобі, Іване, як ми, ш.е за 
кріпацтва, втікали у Бесарабію? І тоді прикащик хо- 
тів нас покропити різками за те, ш,о телят упустили 
в шкоду. А памятаєш, як ми було в Аккермані хо- 
ваємось по ровах та по плавнях, як було наїде ста- 
новий? Зазнали ми тодї горя!. . . 

Іван. Ех, лихо, лихо! Коли ти нас перестанеш 
няньчити? Хоч би ти на времня покумалося з бага- 
чами!. . . 

Голос (за вікном). Семене, а йди до волости! 
Іван. О, бач, вже й знову прислали! А ш,о, тьох- 
нуло серденько? Ну, випємо Щ.Є, та й ходїм. (Пють). 
Гей, пє козак, пє. 
Бо в козака гроші є. 
Гей, за ним за ним ненька старенька 
Дрібні слізоньки лє. 
А за мною ніякий біс і сльозинки не пролє. Вста- 
ваймо, та ходїм! (Палива чарку). „Будь здоров, сво- 
лоче, коли ніхто не хоче!'' Прощайте до якого часу! 
(Одарка хоче обняти його). Постривай, ще вспіємо 
попрашатись! ще не одну кварту осушимо, доки ло- 
ба забриють. 

Одарка. Приходь же до нас обідати. 
Іван. Хоч і не проси, то прийду. (Танцює і сьпі- 
ває). 



__53 — 

Ой, їхав я по за током, 
Зустрів дівку з одним оком. 
Така гарна, така гожа; 
Побий її сила Божа. 

Ой, їхав я із снопами; 
Сидить дївка під копами; 
/і на неї задивився — 
Меиї віз поломив ся. . . 

Ой, не жаль було-б воза, 
Коли-б дівчина гожа, 
А то руда "га погана. 
Та й та воза поламала. 

Сватай мене, козаченьку, 
Бо мій батько богач: 
Сім пар волів на оборі. 
Ще й в намисті дукач. 

Чорти бери, дівчинонько, 
З твоїм батьком богачем, — 
Все придане поздихає, 
Ти погана з дукачем! 

Не дивуй ся, дівчинонько. 
Що я упив ся, 

Бо мій батько пивав сладко, 

Я-ж у нього вдав ся, 

Не дивуй ся, дівчинонько, 

Що я такий вдав ся. 

Мого батька повісили, 

А я одірвав ся! (Виходять з Семеном), 

Завіса. 



— 54 — 

Д 1 Я V. 
Через чотири роки після третої ДІЇ. 

Одміна Перша. 

Середина Семенової хати. Семен і Іван сидять край 
столу. Одарка порядкує біля печи. 

ЯВА І. 
Іван, Семен і Одарка. 

Іван (на милиці). Стало бить, отак стоїмо ми, а 
насупроти нас неприятель, одно слово: вармія. Ско- 
мандували нам „у штики!" ну, вони зараз навтікача. 
Ото вскочили й ми в ліс, здоровенний такий лїс ! Ди- 
влють, турчин із купда цїлює прамо в мене. Паф! а 
куля над самісеньким вухом: „дзиз!. . ." Він баче, ш,о 
не попав; та драла я за ним!. . . догнав його, та з пе- 
реляку як шпортонув штиком, так наскрізь і про- 
колов!. . . От пішли ми далі". Коли це чую, и;ось під 
коліном неначе мене циганською голкою штрикну- 
ло. Я зирк, а кров жерелом біжить. Тут я, як поба- 
чив на собі кров, так як стояв, так і бабахнув об зе- 
млю. . . І вже не памятаю, як і в лазарет мене одне- 
сли. . . 

Семен. А страшно на війні? 

Іван. Зпершу не так страшно, як сумно! Бо, куди 
оком не скинеш, всі мовчать: салдати — як полотно; 
инший молить ся, а инший плаче, та просить това- 
риша оддать звістку до дому, як що часом його 
вбють. Дуже сумно! А як скомандують: „марш!" то- 
ді" тільки й почуєш, як серце тьохне, а дал'і вже й не 
чуєш його!. . . 

Семен. Замре? От, ти тільки росказуєш, а у мене 
на серцеві холоне, й ніби волося до гори лїзе. . . 

Іван. Чого? Скільки, брат не думай, а прийдеть 
ся помирати; так х'іба не однаково: чи дома вмерти, 
чи на війні? А то горе, як кал"ікою не весь вік зо- 



■—55 — 

стпвлать. . . 

Семен. І на ідоб-то воювати! 

Іван. Мабуть треба, коли воюють. 

Семен. Звісно, не нам, сліпим людям, відати про 
тї діла; але-ж на мою думку, то краще було-б не во- 
ювати... А Ш.0, мабуть, на службі й пісень позабу- 
вав? 

Іван. Правда, веселих мало зосталось у голові, а 
ті, що йдуть до самого серця, то раз-у-раз так і ко- 
лупають тобі душу... Чи на часах було стоїш, чи 
походом йдеш — все мугичеш собі яку небудь піс- 
ню, і зкожною піснею згадаєш кого небудь із на- 
ших слобожан. . . Хто його зна, як би я й на сьвітї 
жив, коли-б не знав пісень: певно, роспив ся-б, або 
здурів!... Та то-ж кожен день все одно, тай одно: 
„на плечо! на калавур! тихим шагом!..," Лял^:еш 
спати, так і в снї тобі здаєть ся, що або маршируєш, 
або-ж вапсиш чоботи унтцерові. . . Як заберуть, бу- 
ло, куди так, що нї жадна людина не постереже, ото- 
ді-то набалакаєш було своє одиночество, парубоць- 
кий вік, свою драну свитину і гірко заплачеш. . . Все 
ж таки тоді' ніби краще було! Е, та що вше згаду- 
вати те, що ніколи не вернеть ся! (Помовчав). Чув 
я, чув учора, йдучи селом, від де-котрих селян, що 
ти й геть-то гарний чоловік, що й людям помагаєш 
і сиріт не забуваєш. . . У чувши такі річі, я прямо, 
брате, й причвалав до тебе в хату. Вір, братухо, що, 
коли-б я прочув про тебе инщу славу, то вже на 
цім сьвітї не побачив би ти мене!. . . 

Семен. Чи ти знаєш. Іване, що завтра як раз чо- 
тирі роки, як ми побрали ся з Одаркою; так оце во- 
на й заходилась з вечера коло печі, щоб завтра на- 
годувати всіх старців та сиріт. . . Вона що-року обід 
справляє; це твій заповіт!. . . 

Іван (до Одарки). Ай молодиця! Оце саме спа- 
сенне дїло: нагодуй сироту раз, то Бог милосерд- 
ний, як кажуть, воздасть тобі десятерицею! 

Одарка. Бог нам дає хлїбець, — то й ми-ж по- 



— ЙЬ — 

винні з кожним бідолахою поділитись. Що-ж це ді- 
вка й доси не несе хмизу? у хечі. зовсім погасло. — 
(Пішла з хати). 

Іван. Каже: „повинні ділитись!'. . . Коли-б всі" так 
думали та робили, то й бідних не було-б на сьвітї. 

Семен. Хто зазнав на своїм віку горя, у того сер- 
це чуле й до чужого горя . . . Одначе, чи не пора й 
сьвічку засьвітити, вже зовсім темніє. (Йде до ко- 
міна і сьвітить сьвічку). А що, чи є яка чутка про 
війну! Чи, може вже надовго замиреніє? 

Іван. Чого не знаю, про те не охочий балакати!... 

ЯВА II. 
Ті самі, Микита і провідники; (згодом) де-які селяне. 

Провідник. Здрастуйте, з празником будьте здо- 
рові! А хто тут соцький? 

Семен. Я! А идо вам треба ? 

Провідник. Прийміть орештанта! насилу довів... 
Казав же соцькому, що треба підводу, бо він зовсім 
немощний. Так нї! „Веди його, каже, пішки!..." 

Семен (бере листи). А ну, Іване, прочитай, що тут 
написано! Ти-ж хвалив ся мені, що трохи шурупаєш 
грамоти. А ну, краще від мене тямиш? 

Іавн. (чита). „Отправляєть ся при сем для вод- 
воренія на мьестье житсльства бьеглий крестьянин 
Микита Гальчук...!" 

Семен і Іван. Микита?! 

Один із селян. Я-ж казав, що ця людина мені ніби 
по знаку!... Аж це ось хто! 

Микита (змучено). Так що-ж, зраділи, що поба- 
чили? 

Семен. Та як же!. . . я думав, що тебе. . . 

Микита. Нема на сьвітї? Як бачиш, ще не здох! 
Подякз'вав би Милосердному, коли-б був пропав!.. 

Семен (не знає, що казати). Та як же ти змарнів! 
Тебе й пізнати не можна. 



— 57 — 

Микита (скипів). Твоє дїло, — коли ти соцький, 
— росписатись! 

Семен. Іване, ти-ж тямиш грамоти, то роспишись. 
(Іван росписав ся, провідник пішов). ІДо-ж, як ти 
тепер, Микито ? . . . 

Микита. Зрадіють, мабуть, батько та мати. . . пе- 
вно, з радои;ів не знати-муть, де й посадити свого 
сина!. . . 

Семен. Та може-б і справді зраділи, як би. . . Хі- 
ба ти й доси не чув? 

Микита. Що таке? 

Семен. Батько-ж твій помер ще торік, а мати 
оце у Петрівку. 

Микита, (мов приглушений). Померли?... А ха- 
та?. . . А худоба?. . . 

Семен. Усе рішили! Як пішов ти з села, то либонь 
через місяць, а може й більш, Маруся збожеволіла й 
нетямлючи себе підпалила вашу хату, а сама десь 
помандрувала, та й чутки про неї нема. Ото, як зго- 
ріло усе, батько твій почав пити; пропив усе до тла,, 
а далі* й сам помер... А мати, на останці, жила у ме- 
не; та Бог його зна, чи їй пороблено так, чи що?. . . 
дуже хворіла, а потім і померла. . . 

Микита (схопив себе за голову). Обоє померли? 
„Усе рішили?" Так чому-ж хоч сокири не зоставили, 
щоб було чим зотнути мені голову? На що-ж мене 
сюди привели? На глум людям? І так вже я чотирі 
роки, як той пес голодний, валяв ся по-під чужими 
тинами ! 

ЯВА III. 
Ті самі і Одарка. 

Одарка. Ох, горенько моє! Це-ж Микита! Серде- 
шний!... Боже мій, Боже мій! 

Микита. Пізнала?... Чого-ж ви дивитесь на ме- 
не? Плюйте-ж на бродягу, каміннєм у нього жбур- 
ляйте... Жахайтесь його, як чуми! Тепер ніхто вам 



— 58 — 
ле заборонить і вбити мене!... Тепер ви сьміливо 
можете помститись на мені!. . . 

Семен. Ось послухай, Микито, що я тобі скажу! 

Микита. Ну? 

Семен. Коли-ж з тобою і балакати страшно... 

Микита. То й не балакай! 

Семен. Ти такий гордий, що й Господь тебе знає. 

Микита. Гордий? Злидень я, обшарпанець, ста- 
рець!. . . Гордий! Собака котру проганяють, як дар- 
моїда, з двору, швидше знайде собі пристановище, 
ніж я. . . Правда, що є чим гордувати!. . . 

Семен. Слухай же! Поки там що вдіємо, зоста- 
вай ся ти у мене!. . . 

Микита, (мов опечений). У тебе? Щоб ти що-дня 
попрікав мене шматком хлїба! 

Одарка. О, хай Бог боронить нас! 

Семен. Я ні" над чіїм горем ніколи не сьміяв ся; з 
якого-ж побиту стану знущатись над тобою? 

Іван. Ех, Микито, Микито! довго я мовчав, та 
вже так приходить ся, що й мені треба сказати сло- 
во! Чорти батька-зна що вигадуєш! таке верзеш, 
що й купи не держить ся! Та от-же тут і люди сто- 
ять, наші селяне, спитай їх, нехай котрий з них ска- 
же, чи зможе Семен попрекнути кого шматком хлї- 
ба?... 

Селяне. О, нї, за це гріх сказати. 

Семен. Забудь, брате, те, що колись було; нехай 
те лихо пливе за водою! 

Микита. Забути? Нї, скоріш перестане серце би- 
тись у грудях, очі мої не зглянуть на сьвіт сонця, ніж 
я забуду, що я був і що тепер!. . . 

Одарка. Перестань, Микито! вір моєму слову, що 
ми тебе привітаємо, як рідного! (Микита мовчить, — 
схиливши голову на груди). Ти мовчиш? 

Іван. Ну, й кляте-ж у тебе серце, Микито! 

Одарка. Бачить Бог, як мені жалко тебе. Микито! 
Як мені тяжко дивитись на твоє безталання, серде- 
шний (плаче). 



— 59 — 

Микита (довго вовчить, далі' ледве промовив). — 
Ну, робіть зо мною, що хочете! 

Семен і Одарка (весело). Отак би й давно! (про- 
стягають йому руки). 

Іван. Я тепер з радощів аж затанцюю! (Приспівує 
й танцює). 

Гандзю, Гандзю! кучерява, 
Де ти в біса ночувала?. . . 

Ой, ой, ой, кляте колінко як запекло! (Микита 
заридав і впав на лаву). 

(.Завіса). 



60 



ОДМІНА ДРУГА. 

В тій же хаті. Микита лежить на печі, одягнений в чи- 
сту сорочку; Семен спить біля столу, на лаві; Одарка 
ни полу; Іван далі, біля печі, на соломі. Ніч. Хату 
деколи осьвічує промінь місяця. 

Микита, (він зітхає і стогне; скільки разів підво- 
де голову і ніби прислухаєть ся, мовчить. Через ве- 
лику хвилину підводить ся). Поснули!... Вони и;а- 
сливі, їх доля сьмієть ся, їх доля дбає; а я, мов про- 
клятий, мов матірю проплаканий, нї на хвилину не 
заспокою свого замурдованого серця!... Втекти 
звідціль, втекти як найскорійше!. . . Завтра. . . Сьвіт 
за очі звідціль! Щасливі!... За що-ж їм судило ся 
те щастє? Де-ж моє щастє, де-ж мої сили? стратив 
я їх, блукаючи в степах безкраїх, в байраках тем- 
них!. . . У тім що минуло, були сили, миготило й ща- 
стє... Щастє? Чи знав же я його? Чи був я коли 
щасливим? Нї, нї!... Я знав горе, одне горе!... А 
в тім, що буде, окрім крівавих слїз, окрім безкрай- 
нього горя, нічого невидко!... І не приспиш його, 
того горя, не перебредеш його!... Нема у мене нї 
батька, нї неньки... Одну душу рідну, і серце моє, 
може, спочило-б. . . Нема нї брата, нї сестри! — Стра- 
шно, страшно! Один, один, як билинка на голім полї! 
Всьо му мирові сьвіт сонця надає надїю, а менї воно 
ніби слїпить очи, гноїть мою душу... Настане день, 
— я його клену, а ніччю нужусь, чому не сьвітає!. . . 
.^се в менї поламане, все пошматоване!. . . (Мовчить. 
Довго стогне, далї знов встає). Огидло, остогидло 
мені моє житє! Та не маю сили вкорочати собі віку! 
А на що жити? За для кого?... (Задумав ся). Ох, 
нене-ж моя ріднесенька, на що ти мене породила? 
краще-б було мене маленьким утопити, зтруїти, ніж 
маю я без спочину страждати!... Куди-ж я тепер 
подїюсь? до кого прихилюсь? (Замовк). Де я? Нї, 



— бі- 
де сон!. . . Як воно так стало ся, що я прихилив ся 
до благання мого ворога?. . . Я у Семена в хаті? Ні, 
я сплю! Щоб я бачив Одарку, бачив Семена, Івана. . . 
і серце, мовчить?! Ні, я не сплю, я вмираю!. . . Боже, 
Боже милий! (Падає на вколюшки). Давно, давно я 
не молив ся Тобі; тепер хочу молитись Тобі, хочу 
благати!... Ох, не вмію я, з'абув молитись! А мені 
так богато треба благати! Чи вже в Тебе, милосер;:^ 
ного, и;едрого бракує за для мене й тієї частини та- 
лану, що має комашка маненька?. . . На що Ти при- 
мушуєш мене скорятись нікчемній долї, примушуєш 
вклонятись тому, хто відобрав у мене половину сер- 
ця? Чи може я аж надто мав того талану і занедбав 
його? Де-ж мій талан, Боже? Кому-ж ти його. Боже, 
віддав? Де-ж Твоя сила. Милосердний? Я земстую, 
я нарікаю на Тебе!. . . За що-ж Ти одному даєш до- 
лю за долею, а у мене все одіймаєш?. . . (Довго пла- 
че, далі зхоплюєть ся). Не хочу, не хочу Тобі я мо- 
литись! Я давно вже запродав душу свою дїяволові! 
Сатано пекельна, де-ж ти? Допомагай же мені* швид- 
ше ! Я за чуже щастє здихаю, караюсь, їду в домови- 
ну! Нехочу я в домовину!... Я хочу жити, але не 
людськім, а пекельним житєм! (Шука під полом). 
Тут десь я її бачив, тут! Де вона?. . . Нема!. . . Те- 
мно!. . . І ти, місяцю, зрадив мені?. . . Де-ж ти, бур- 
лацьке сонце, чого захмарило ся? Сьвіти-ж, сьвіти, 
зраднику, у останнє, а там хоч і на віки заховай 'і 
за хмари!. . . (Промінє на той час осьвічує хату, Ми- 
кита побачив під полом сокиру). А, осьдечки вопа ! 
Радїй, помсто, лютуй, серце! (Підкрадаєть ся а-) Се- 
мена) 

Семен (крізь сон). Бог з тобою Микито!. . . Б[ а- 
том рідним ти мені бз'деш . . . 

Семен. „Братом!" (Сокира падає з його рук). — 
Сьвята, сьвята душе!. . . (Прожогом кидеєть ся до 
дверей; ухопив ся за одвірок і мов би зомлїв). Боже, 
Боже милосердний ! Прости ! Сьвята душа ! . . . 



— 62 — 

Іван (прокинув ся). Хто це по хатї ходить? (За- 
сьвічує сьвічку). Це ти, Микито? (Підходить до 
нього). Що це з тобою подїялось? 

Микита (хапає його за руку). Цить, цить!... Не 
буди Семена!... Брат! чуєш: „брат"!.,. Не буди-ж 
ного!. . . Споглянь на мене, я вже мертвець. . . Звя- 
жи мене, задуси!... я не пручатимусь... Чуєш, я 
вже мертвець!... Пташка малесенька крильцем ме- 
не зачепе злегенька, і я звалюсь, як сніп... Бачиш 
он сокиру? Возьми-ж її, зотни мені голову, тільки не 
кажи Семенові!... (Шепочучи). Сьвята, сьвята ду- 
ша!. . . 

Іван. Микито, Микито, що це ти задумав? — Чи 
вже-ж ти забув, що Бог милосердний є на небі, ко- 
трий все це бачить?... 

Микита. Цить, цить!. . . Мовчи!, . . не гомони!. . . 
Молись скорійше Господеві! Він вчує твою молитву 
і обернить ся до твого благання!. . . А я боюсь під- 
вести очі!... (Принада до його грудей і важко ди- 
ха). Одарко, Одарко!. . . На що ти так любо гляну- 
ла мені в очі! Ох, задави-ж мене, Іване! Бачиш он- 
дечки сокиру? Дивись, як вона блещить!. . . Я одвер- 
таю ві днеї погляд, а вона ще дужче леснить ся пе-. 
ред очима. . . Розумієш, куди мене нечистий вів?. . . 
Я зьвір лютий, скажений!... 

Іван. Вгамуй своє серце, бідолаго! Бачиш, Го- 
сподь одвів тебе від гріха! Моли ся-ж йому, мило- 
сердному! 

Микита. Не вмію я молитись! Не вмію і не на- 
сьмію!. . . 

Іван. Зоставай ся, кажу тобі. . . На що людям по- 
казувати своє горе, коли у них і свого до пропасти. 
Як-би зібрати сльози усїх таких бідолаг, як ми з то- 
бою, то можна-б було увесь сьвіт затопити!... Ко- 
го-ж ти хочеш здивувати, розжалобити своїми слї- 
зами?. . . Люде байдужі до сирітських сл'із. . . Ти не 
ЗЛОДІЙ, не душогуб!. . . 



— 63 — 

Микита, (вхопив його за руку). Мовчи, мовчи!. . 
Дивись, дивись! Ондечки нечистий простяга до мене 
свої залізні пазури!. . . Перехрести мене! Заховай ме- 
не від його пекольного погляду!. . . 

Іван. Тобі знов невіть-що ввижаєть ся!. . . Заспо- 
кой ся!. . . 

Микита. Ходїм, пора... Ходїм туди мерщій!... 
Туди на кладовище, до батька, до неньки. . . Ондеч- 
ки кладовище!. . . А на батьковій і неньчиній могилі 
і хреста нема!... бачиш? Треба попрощатись, по- 
благословитись в далеку дорогу. . . Помру в степу, 
ніхто не побачить, ніхто й не поплаче... Прощай, 
село, колись рідне! Прощайте, батьківська і неньчи- 
на могила. . . Прощайте всі. . . Прощай, Одарко!. . . 
А ти чи згадаєш коли бідолащнього Микиту?. . . Ох, 
як тяжко вимовити у останнє: прощай, Одарко!... 
Орли розірвуть тїло, виклюють очі, вирвуть з грудий 
серце. . . А! нехай рвуть, шматують!. . . не жаль мені 
свого серця!. . . 

Іван. Ти все лютуєш?. . . Заспокой ся! Все смерть 
перед тобою маріє! Ти ще будеш жити. . . 

Микита. Ні вже. . . А хочеть ся жити!. . . (Ляка- 
єть ся). Одійди, сатано! Геть!. . . Бачиш, як очі його 
горять!. . . 

Іван, (у бік). Що це з ним вчинило ся? (До ньо- 
го). Опамятай ся, Микито!... Горенько мені з то- 
бою!. . . 

Микита, (тремтячи). Проказуй молитву, а я за то- 
бою промовляти му!. . . Боже, Боже, Боже!. . . (Ха- 
паєть ся за груди і встає). Що це зо мною?. . . У 
мене у грудах холоне!... У очах сьвіт темніє!.... 
Сьвіти, сьвіти, місяцю-зраднику! Я вмирати не хо- 
чу, не хочу!. . . Води, хоч рисочку води!. . . Боже, не 
карай мене!... (Іван виходить). Вона, ондечки во- 
на, Одарка!. . . Ти, ти, зоре моя?. . . Ти прийшла до 
мене?. . . Сюди. . . Руку, дай твою руку, до голови. . 
О, як мені лехко. . . Одарко, Одар. . . Од. . . (Поми- 
рає). 



— 64 — 

Іван (увійшов з кухлем). Бідний, сердешний стра- 
днику! Боже, прийми його грішну душу!. . . Семене, 
Одарко, вставайте! 

Семен (встав). А що таке? 

Одарка (побачила далі Микиту). Що це з ним? 

Іван. Не здолав, сердега, свого горя! 

Одарка (журливо). Помер?!... 

(Завіса). 



ІО цці 


■т 




*♦' 




І 


„о ,, 


♦ 


'^5 ^ 




20 ., 


^ л 


25 „ 


■*% 


25 ., 


<^ 



Вгї замі>пл(іія посплайто ті:і идрсоу : 

II К К А І N 5 К А К N V Н А К N І 
іт. Т. 8НелусНепка 



І Теа Тральні Твор й. $ 

^ Американець, веселий обряз в З, дїях 

^ Аліериканський шляхтич, образоць в 3. діях 

і Арендар, драма в З^ях 

Т Блудний син, образ в 4. діях 

♦ Бондарівна, драма в 4. діях а 5. ійдслонах 
X Вихованець, комедия в 3. дїях '^іл 

* В неволі темноти, комедия в 3. дїях ,, 

^К Два доішкп і одна фіртка, комедия в 1. дії 15 „ 4* 

^4 іЕіидівка вііхрестка, драма в 5. діях 50 

*^ Замрачений сьвіт, драма в5. діях 5(* 

♦> Зоря нового ЖИТЯ, комедия Н 4. ДІЯХ 3) ,, Ж 

% Іцко Оват, комедия в 1. дії * 1<> ,, |[ 

^ Капраль Тимка, мель(»д]»ама п 5 дїях 20 ,, у 

^ Манїїрула, і-Лме^ия в 1. дії 15 ,, 4* 

X Мати наймичка, драма в 4. діях 25 ,, X 

Т Мужики аристократнародний «бра.з в 2. діях 15 ,. ^;* 

^ На відпуст до Києва, комедия в 3. діях Зіі ,, 4 

4» Наталка Полтавка, комедийо-опора к 2. дїях 20 ,, ^ 

^ На тихі води, наутйЩ^ао))И, сцен, ооразок в 4. дїях 2Г) ., ^* 

^ Наймичка, драма в 5 дїях .;о ,, 4» 

X Невольник, драма в '). дїях 15 ,, ^|, 

Т Не клени, образ в 1, дії І (і ,, ^^ 

^ Нещасне ісоханс, драма в 5. діях ^5 ,, 4 

$ Нові заручепи і поиа слатьба, сцен, образець в 1. дії 10 ,, І»! 

^ Ох, не люби двох, оііерота в 3. дїях . ,^ 25 ,. *> 

♦ Ой.не хоДи'Грнцю, та на вечернніц, драма в 5г:дїях ЗО ,, 

X Свекруха, коме^пия в 3. діях 2Л ІV^ 

Т Страйк сценічйРй (ібраз в 3. дїнх 20 ,, ^ 

4» Украдене іііастє, драма в 5. дїях 25 ,, ? 



І 168 Е. 41Н 51. N6^ Уогк, N. V. і